На Петра і Павла душі померлих повертаються на землю
— Апостолів Петра й Павла називають спасителями хліба святого, — розповідає 76-річна Ніна Даннік із села Красне Згурівського району на Київщині.
— Давно колись вони з Богом по землі ходили. Тоді колосся на хлібах було не таке, як зараз, а велике, від землі, від першого куліньця. Ішли вони через село і зайшли до одної хати на ніч. А тая господиня саме пекла хліб і напекла підпалків (перепічок. — "ГПУ") на пательні, а тут ще дитина обмазалась. Ото господиня схопила підпалки та пообтирала. А Бог побачив, розсердився, вийшов із хати, пішов на поле і спіймав за колосся та й шморгнув — так і все обсипалося. А Павло й Петро схопили Бога за руки і давай благати: "Боженьку, схаменіться, бо без хліба то і світ пропаде, лишіть хоць собачу і котячу пайку". Ото Бог і лишив, і до ціх пор не хоче збільшити колосків. От того Петра й Павла святкують як переджнивне свято.
День пам'яті першоверховних апостолів Петра і Павла православні та греко-католики відзначають 12 липня. Святий Петро спочатку мав ім'я Симон, був рибалкою. За переказами, Христос покликав Симона і його брата Андрія за собою, додавши: "Я зроблю, що ви будете ловцями людей". За особливу рішучість і відданість Господу й Христовій справі Симон був удостоєний наймення Петро — "камінь" з грецької. У 67–68 роках проповідував у Римі. Прийняв мученицьку смерть: вважав себе негідним, щоб його стратили як Ісуса Христа, тому вблагав катів розіп'ясти себе вниз головою. Святий Павло спершу мав ім'я Савл, був римським громадянином, переслідував християн. Зустрівши дорогою у Дамаск Христа, він прозрів, охрестився і став одним із засновників православної церкви. 67-го йому відсікли голову мечем.
— Моляться до святого Павла та Петра, щоб упросили Бога, і він послав на жнива гарну й лагідну погоду без спеки та бур зі зливами, — говорить Ніна Даннік.
Вважають, що Петро й Павло мають ключі від пекла і на великі християнські свята випускають душі померлих із того світу на землю. Поліщуки Рівненщини вірили, що у жнива душі предків з'являються на полі, відвертають дощові хмари й допомагають збирати врожай родичам. У жниварській пісні про це співають:
Ой з-за ліса високого темна хмара й виступає,
А в тій хмарі мій батько з хмарою розмовляє:
"Пожди, дощик, трошки, бо ще моє дитя в полє,
Тоди, дощик, пойдєш, як воно буде вже в домє".
Святий Петро ходить межами хлібних полів і ганяє відьом, які шкодять врожаю. У петрівчаних піснях, що виконували дівчата протягом Петровського посту, співали:
Ой Петре, Петре, де ти бував?
У чистом полє в межах лєжав.
Стерог жита, ще й пшениці
Од тоє ведьми-чаровніци.
Ой щоб по ночах не ходила
Чужих коровок не доїла.
У замовляннях до Петра й Павла звертаються з проханням відвернути чари, вроки й пристріт. Зустрівши людину з "поганими очима", радять тричі промовити про себе: "Ішов святий Петро і святий Павло. Святий Петро ніс рукавиці, а святий Павло ногавиці. Йшли вони і говорили: "Ції уроки й перелоги — чортові між ноги".
Рибалки ллють горілку в річку, аби задобрити святого Петра
Апостола Петра вважають покровителем рибалок. В українських містах із Магдебурзьким правом його шанували як патрона цеху рибалок і рибальських артілей, а 12 липня святкували як "професійне" свято. Вірять, що молитва до святого Петра допомагає гарному влову. Тим, хто його шанує, Петро вказує рибні місця.
— У Радянському Союзі із кінця 1960-х друга неділя липня відзначалася як День рибака, — каже 81-річний Віталій Чижик із містечка Білопілля на Сумщині. — Цей день близько ж до Петра й Павла, бо всьо равно і зараз нєкоториє, не всі, а только нєкоториє, Петра за помошніка рибакам щитають. Я завжди йому свічку ставлю в церкві. Чув, шо дехто йому горілку у воду ллє. А взагалі-то всі рибаки народ забобонний, у прикмети вірять як один. Напримєр, якщо перша риба зірвалася — зматуй удочки і йди додому, бо кльову не буде. Або якщо снасті поплуталися — це теж до невдалої рибалки.
Щоб був гарний улов, радять першу пійману рибу поцілувати, кинути назад у воду й сказати: "Йди й приведи за собою свого батька й дядька, матку й тітку, всю свою рідню". Упійману рибу не рахують до кінця ловлі. Не можна хвалитися вловом і розповідати, на яку наживку й приманку піймав. Інакше можна злякати "рибацьке щастя й удачу". Щоб їх приманити, ходять на водойму в тому одязі, в якому раніше були на вдалій риболовлі. Якщо жінка побажає тобі гарного улову — повернешся ні з чим. Добре, якщо зустрінеш чорного бородатого чоловіка чи єврея, погано — каліку, попа або бабу. Якщо перед рибалкою переспав з жінкою — повернешся з щедрим уловом.
— Рибаки кажуть, що новачку завжди везе, — розповідає 64-річний Микола Семиног із селища Велика Димерка Броварського району на Київщині. — Якось взяли мене ловити рибу на резинку. Ніколи раніше того не пробував. Це така довга цупка резинка з якорем на кінці, а на ній 5–7 крючків. З хлопців ніхто нічого не піймав, а в мене на кожному гачку по рибині. На повний місяць тільки дурень може піти на рибалку. Риба хворіє, на приманку не йде. І на молодий місяць не йдуть ловити, тому шо нічого не буде клювати, не буде попадаться. А вже як місяць молодий настав, показався, та починає збільшуватися, отоді улов.
Якщо хтось переступив через вудки чи снасті, необхідно одразу тричі плюнути через ліве плече і посипати їх сіллю. Досвідчені рибалки вважають, насаджуючи на гачок наживку, обов'язково потрібно на неї поплювати. За народними віруваннями, плювання як магічна дія здатне відігнати вроки й захистити від нечистої сили.
— Щось там у воді точно є, — говорить Віталій Чижик. — Буває, шо ні з того, ні з сього льоска у воді путається, гачки обриваються, риба зривається. Значить, воно сердиться, значить, ти щось не так зробив. Воно п'яних не любить і як хто голосно лається. Особливо не любить тих, хто в того водяного чорта не вірить і з нього сміється. Може й потопити чи ще якогось лиха втнуть.
Водяного чорта, або Водяника уявляють маленьким лисим дідком із довгою білою бородою, зеленими очима і в мокрому одязі. Може показатися у вигляді величезного сома, карпа чи вихора, що крутиться над водою. Лякає рибалок голосним ляскотом по воді, гуканням, стогоном або свистом.
На початку минулого століття дослідник української демонології Слобожанщини Петро Іванов писав: "Деколи Водяник розгонює рибалкам рибу. Щоб задобрити, ті кидають йому "грудкову сіль". Він лиже сіль, а вони ловлять рибу, скільки хотять". Щоб його улестити, рибалки також кидають у воду м'ясо, сало, хліб і варену рибу.
"Нехай краще чоловік буде старший над жінкою, а то мені за сьогодні вже три рази попало!"
Переказ, записаний Етнографічною комісією при Всеукраїнській академії наук 1928-го в селі Казнівка Фастівського району на Київщині:
"Колись Петро й Павло з Богом ішли по землі, й побачив Петро, як на вулиці чоловік бив жінку. Та й питає Петро Бога:
— Боже, нащо ви так зробили, щоб був чоловік старшим над усім? Зробіть, щоб жінка була старша!
Бог нічого не відповів. За рік прийшли вони до якогось села й просяться до хати переночувать. А чоловік той, що його хата, говорить:
— Ой як я вас пущу, як у мене така жінка п'яниця.
А вони й кажуть:
— То нічого, пустіть.
Він їх і пустив. Коли вночі хтось стука, той чоловік одкрив двері — то прийшла його жінка така п'яна, як ніч. Та й каже до чоловіка:
— А ти, сякий-такий, хто це в тебе?
А він:
— Це якісь подорожні люди попросились на ніч.
А жінка:
— А ти, ледащо, будеш мені до хати пускати жебраків, ось я тобі!
Тоді жінка до Петра:
— Ану вставай!
Петро встав, а вона почала його бить, доки не втомилася і сіла. А Петро говорить Павлу:
— Пусти мене всередину, а то вона мене буде знову бить.
Пересіли. Коли вона знов каже:
— Це я першого, тепер давай другого.
Та давай знову бити Петра. А тоді додає:
— Треба трохи випить.
А Петро до Бога:
— Пустіть на край, а то знову вона мене буде бить.
Сів Петро, замісць Бога. А жінка:
— А тепер третього бить!
Та й знов налупила Петра і вигнала їх з хати. От тоді Петро й каже до Бога:
— Нехай краще чоловік буде старший над жінкою, а то мені за сьогодні вже три рази попало!".
3 
35413
Коментарі