Святого Трифона своїм покровителем вважають мисливці й рибалки. За легендою, під час полювання пропав улюблений царський сокіл. Цар під страхом смерті наказав знайти його, проте пошуки були марні. Уві сні сокольникові з"явився святий Трифон із соколом на плечі і вказав місце, де переховується птах, і так врятував життя царському слузі. Трифон-чудотворець заступив язичницьке божество, яке в давніх слов"ян було патроном полювання.
У часи Київської Русі мисливством займалося майже все населення. Для князів, бояр, дружинників полювання було чи не єдиним дозвіллям, а мисливські трофеї — предметом гордості.
Простий люд займався промислом звіра для прожиття і платив князеві "ловче" — данину хутрами. За часів Великого князівства Литовського за користування мисливськими угіддями була встановлена окрема плата: за бобрів — "бобровче", за білок і лисиць — "ловщизна" — по одній цілій шкурці бобра, білки й лисиці з "диму", тобто хати. На Поліссі полювання залишалося основним заняттям у багатьох місцевостях до ХVІІ ст. "Боброві гони" — полювання на бобра — давало цінне хутро й м"ясо, що прирівнювалося до риби і вживалося в їжу в пісні дні.
— М'ясо бобра — на любітєля, його зі свининою мішають, а так його брєзгують їсти, бо воно рибою смердить, — розповідає мисливець 72-річний Андрій Рубанов із Броварів під Києвом. — Сьогодні в нас бобрів стріляти заборонено, бо колись їх майже всіх знищили із-за цінної шкури.
Каже, що під час Голодомору 1932‑1933 років полювання в лісі на дичину й риболовля врятували життя його батькам із чорнобильського села Янівка.
— Сьогодні полювання це вже не поміч, а разорєніє для домашнього бюджету. Вистріл — і 5 гривень з копійками полетіли. Та ще на бензин, на ліцензію, на обмундировку теж немалі гроші йдуть, — розмірковує. — Для нас, мисливців, важливі самі збори, рушницю і набої приготувати, добре спорядитися, а вже вловив, не вловив — то другорядне. Найголовніше під час полювання — це задоволення чоловічих інстинктів, бо чоловік — він добитчик, йому головне — постріляти. Ну і, канєшно, хороша кумпанія.
Мисливці дуже забобонні. Кажуть, що зурочити рушницю може жінка, якщо візьме її до рук. Тоді скільки б мисливець не стріляв, ніколи не поцілить дичини. Щоб зняти вроки, мисливську зброю "викроплюють" свяченою водою. Перед полюванням утримуються від розваг, сміху й статевих стосунків.
— Найгірша прикмета, — каже Андрій Рубанов, — це якщо вийти з дому і зустріти жінку. Та ще стару, криву або кульгаву. Як почне: "На полювання? Хай вам щастить!", тоді все — краще повертайся назад додому і лягай спати до жінки.
3 
35413
Коментарі