— Міжнародної моралі не існує. Кожен хапає, що може, — говорив німецький канцлер Адольф Гітлер своєму міністрові закордонних справ Йоахиму фон Ріббентропу на початку липня 1938-го.
У березні того року Гітлер окупував Австрію. Без жодного пострілу. Тепер він готував напад на Чехословаччину.
— Чехословаччина — європейський пігмей, — підтакував фюрерові генерал-фельдмаршал Герман Ґерінґ, командувач повітряних сил — Люфтваффе. — Раса карликів без культури, які придушують цивілізовану расу.
Завойовувати цю країну нацистські вожді почали із прикордонної з Німеччиною Судетської області. Більшість її населення становили німці. Була там у Гітлера і своя "п'ята колона" — щедро фінансовані з Берліна місцеві сепаратисти із Судетської німецької партії — СДП. Очолював її колишній учитель фізкультури Конрад Генлейн. СДП починає одну за одною висувати вимоги чехословацькому уряду. Всі — за інструкціями Гітлера. Спочатку Генлейн хоче федерації. У квітні 1938-го добивається негайної автономії. Чехословацький уряд не встигає обговорити цих вимог, як 9 травня СДП вимагає референдуму про цілковиту незалежність Судетської області. Через свої протести й заворушення судетські німці стають джерелом постійного напруження в доти цілком спокійній Чехословаччині.
— Мільйони німців зазнають страшних утисків і мук, — заявляє фюрер. — Ми повинні захистити співвітчизників, які живуть уздовж наших кордонів і не можуть відстояти свою свободу.
Однак нападати на Чехословаччину не поспішає: ця країна має угоду з Францією і СРСР, які в разі агресії мусять виступити на її захист. Якщо ж у війну вступала Франція, то, згідно із союзницьким договором, те ж мала зробити Велика Британія. Та рейхсканцлер Адольф Гітлер береться всіх обіграти.
— Ми маємо пройти над проваллям по лезу ножа, — каже 28 травня 1938-го на нараді керівництва вермахту. — Я наказую готувати операцію із захоплення Чехословаччини.
Спочатку 11 піхотних і чотири бронетанкові дивізії зосереджують у районі Судет. Президент Чехословаччини Едвард Бенеш віддає наказ про часткову мобілізацію. У Празі знають, що взяти штурмом гірську й надійно укріплену Судетську область буде непросто. Їхня армія добре озброєна й вишколена. На заводах концерну "Шкода" виробляють більше танків, ніж в усій Великій Британії. Готуються до війни і французи. Німецькому послові в Парижі французький прем'єр Едуард Деладьє показує наказ про загальну мобілізацію.
— Від ваших дій залежить, підпишу я його чи ні.
— Уряд його величності теж не залишиться осторонь, — каже британський посол у Берліні.
Чутки про близьку війну спричиняють світову кризу. Гітлер удає обуреного.
— Насправді він і не думав нападати на Чехословаччину, — кажуть його речники. — Але після такої провокації європейської преси фюрер налаштований вирішити проблему силою зброї.
Гітлер насправді блефує. Вірить, що Франція та Велика Британія, де прем'єром на той час був 69-річний Невілл Чемберлен, навіть думки не допускають про нову світову бійню.
— Доки ці віслюки Чемберлен і Деладьє при владі — війни не буде, — заспокоює фюрер генералів.
Німці посилюють античеські провокації. У місті Егер, що в чеських Судетах, 10 тис. демонстрантів вимагають негайного приєднання до Німеччини, вивішують нацистські прапори й оголошують страйк. Чеська поліція відкриває вогонь. Убили 21 німця. Генлейн тікає до Німеччини.
— Нехай німці знають, що вони не беззахисні, — заявляє Гітлер. — Ми шкодуємо, що доведеться зіпсувати відносини з європейськими державами, але то не наша провина.
У Європі паніка. Перший не витримує французький прем'єр. Він телефонує своєму британському колезі та просить зупинити війну за будь-яку ціну. Чемберлен уперше в житті сідає в літак і вирушає на зустріч із Гітлером. Високий худий аристократ, Невілл більше був схожий на директора школи. Кілька годин він вислуховує безкінечний словесний потік від німецького канцлера. Той волає про право німців на самовизначення й вимагає віддати йому Судети.
— Інакше я зітру із землі Чехословаччину! — погрожує.
Чемберлен повертається до Лондона. Його лякають розповіді британського посла в Берліні про "божевілля Гітлера", про те, що він справді розпочне війну. Ад'ютант фюрера по секрету поділився з послом — канцлер страждає на раптові напади люті. Під час їх нібито качається по підлозі та гризе килими. Майже водночас англійська розвідка повідомляє про значну перевагу німців у повітрі. Урешті Чемберлен заявляє, що не розуміє, чому англійці мають гинути за інтереси чужих людей у чужій країні. Після дискусій уряди Великої Британії та Франції вирішують пристати на вимоги Німеччини. Англійський і французький посли у Празі повідомляють чехословацькому президентові, що його війська мають залишити частину Судет. Решті території країни союзники гарантують безпеку. Бенеш не згоден:
— Нас віддають на знищення агресорові, а гарантії безпеки — нікчемний папірець. Це призведе до повної окупації.
Союзники тиснуть на Бенеша. 20 вересня о другій ночі посли заявили президентові:
— Якщо ви відкидаєте нашу пропозицію, ми відмовляємося від своїх гарантій.
Чехословацький уряд через безвихідь пристає на умови. Англійський прем'єр знову летить до Гітлера. Вмостившись на дивані, він повідомляє фюрерові, як виконав усі його вимоги.
— Перепрошую, пане Чемберлен, але мене таке рішення не влаштовує, — відповідає рейхсканцлер. — Я хочу отримати не частину Судет, а всю область, і негайно.
Обурений Чемберлен повертається до Лондона. Англія і Франція завзято готуються до війни. Але несподівано з Берліна надходить депеша. Гітлер запрошує Чемберлена й Деладьє на зустріч до Мюнхена. Роль посередника бере на себе італійський прем'єр Беніто Муссоліні. У Мюнхені британський і французький делегати майже не чинили спротиву Гітлерові: йому дали згоду на окупацію Судет.
1 жовтня німці туди ввійшли. Але то був лише початок. У лютому 1939-го Гітлер дає вказівку міністру пропаганди Ґеббельсу розгорнути нову кампанію проти чеського уряду. Тепер із Берліна вже кричать, що чехи утискають словаків. Ті починають заворушення. А 13 березня автономний уряд Словаччини оголошує свою незалежність і запрошує до себе німецькі війська. Гітлер висуває новому президентові Чехословаччини — Емілу Гаха ультиматум: той має погодитися на окупацію решти держави. Гаха їде потягом до Берліна в надії врятувати країну від нападу. 14 березня він 2 год. чекає в Берліні на аудієнцію з Гітлером. Той дивиться кінофільм.
Фюрер прийняв його о першій ночі й заявив, що віддав наказ атакувати чехословацьку армію. Гаха знепритомнів. Гукнули лікаря. Той зробив укол. Президент прийшов до тями. Ріббентроп і Ґерінґ увесь час підсовують йому папір і ручку, вимагають підписати капітуляцію. Гаха впирається. Лише о четвертій ранку тремтячими руками підписує коротке офіційне комюніке. У ньому доручає долю своєї країни Гітлерові. Чехи здаються без боротьби. Гарнізони капітулюють. Їхнє озброєння забирають частини вермахту. Чехія стає протекторатом Третього рейху.
Наступного дня Адольф Гітлер поїхав до Праги. Зупинився в президентському палаці. Посланець побіг до магазину і повернувся із шинкою, хлібом, сиром, фруктами й пляшкою пільзенського.
— Я вперше в житті побачив, як фюрер п'є пиво, — згадував Ґерінґ.
Гітлерові повідомили, що Англія й Франція не оголосили мобілізації.
— Я це передбачав, — посміхнувся він.
3300 000 німців жили в Судетській області до початку Другої світової війни, за приблизними підрахунками. Після капітуляції Німеччини судетських німців примусово виселили з Чехословаччини. Дорогою загинули 18 тис. осіб. Їх убивали, морили голодом. 3411 людей наклали на себе руки. З колись тримільйонної німецької меншини у Чехословаччині залишилися заледве 40 тис.
4 
35413
Коментарі