"Національним лихом" назвав французький журнал L'Illustration 22 серпня 1911 року. Вранці того дня працівники паризького музею Лувр з'ясували, що зникла картина "Мона Ліза". Відвідувачам оголосили: галерею закривають на весь день через аварію водогону. 60 інспекторів поліції оглянули приміщення, проте знайшли тільки скляний корпус від картини в одному з прольотів чорного ходу.
"Мону Лізу", або "Джоконду", італієць Леонардо да Вінчі написав близько 1505-го у Флоренції. Це портрет Лізи Джерардіні, дружини продавця шовку Франческо дель Джокондо. Пізніше художник викупив полотно в замовника і вивіз до Парижа. Там його придбав король Франциск І. 1789 року, після Великої французької революції, її оголосили надбанням нації.
"Майже напевно той, хто вчинив крадіжку, не може отримати з того жодної вигоди. Слід остерігатися, що він зі страху бути спійманим може знищити цей тендітний твір", – вважав дописувач L'Illustration. Редакція призначила винагороду: 40 тис. франків – близько $1,8 млн на теперішні гроші – тому, хто принесе картину, вдвічі менше – хто вкаже, де знайти. 1 вересня опублікували: "Редакція гарантує повну таємницю тому, хто принесе "Джоконду". Йому видадуть 45 тис. франків готівкою і не запитають імені". Ніхто не прийшов.
Тим часом на чорному ринку продавали тисячі копій "Мони Лізи", які видавали за викрадений оригінал. А в паризьких кабаре давали вистави, де танцівниці виступали в масках "Джоконди".
Полотно викрав італієць Вінченцо Перуджа. Вважав, що картину незаконно вивезли з його батьківщини. Тож хотів повернути "додому". Періодично підпрацьовував у Луврі склярем, вивчив входи і виходи, знав графік роботи працівників. "Мону Лізу" забрав із залу за добу до того, як охорона забила на сполох. Весь цей час у Луврі думали: її взяли, щоб сфотографувати для книжки з історії мистецтва.
За два роки, в листопаді 1913-го, італійський антиквар Альфредо Джері із Флоренції отримав листа із Парижа. На пошарпаному аркуші зі шкільного зошита якийсь Вінченцо Леонарді писав: "Я – італієць, патріот своєї батьківщини. Це я взяв у Луврі "Джоконду" два роки тому. Прагнув повернути Італії скарб Леонардо, вкрадений колись французами". Пропонував антиквару купити "Джоконду" за 500 тис. франків – майже $3,37 млн на теперішні гроші. Насправді листа написав Перуджа.
Коли за кілька днів прибув до Флоренції з картиною, його заарештувала поліція.
– Це добре, святе діло! Лувр по вінця набитий скарбами, що належать Італії по праву. Я не був би італійцем, якби дивився на це з байдужістю! – сказав Перуджа.
Його засудили до року та 15 діб в'язниці зі сплатою судових витрат – з огляду на шляхетні мотиви злочину. Після звільнення Перуджа служив в італійській армії під час Першої світової війни. Потім повернувся до Франції. Одружився й відкрив магазин фарб. Його мрія здійснилася: під охороною поліції "Мону Лізу" таки виставляли в Римі, Флоренції та Мілані. Після повернення картини до Лувру тут підрахували, що на порожнє місце, де вона висіла, приходили дивитися більше людей, ніж на творіння Леонардо да Вінчі до крадіжки.
20 серпня 1896 року власники американської компанії Strowger Automatic Telephone Елмон Строуджер, брати Джон і Чарльз Еріксони запатентували набірний диск у телефоні. Доти номера не набирали. Коли людина брала слухавку, називала оператору код абонента, з яким хотіла поговорити. До 1904 року замість дірок на диску були ручки. Тогочасний монополіст на ринку телефонів Bell System почав виробляти апарати з диском Строуджера 1919-го. 1899-го Елмон Строуджер також запатентував першу автоматичну телефонну станцію – АТС.
22 серпня 2002 року рішенням референдуму на острові Норфолк, що неподалік Австралії, заборонили стільниковий зв'язок. На думку місцевих жителів, це мало привабити туристів, яким набрид постійний шум. Також переживали за тамтешні сосни – за чутками, на них мали прибивати антени для поширення зони покриття. За п'ять років асамблея Норфолка скасувала заборону. Першого дня 300 жителів острова – кожен шостий – підключилися до мережі.
24 серпня 1814-го британські війська захопили Вашингтон та спалили Білий дім. Третій рік тривала британсько-американська війна. В американців тоді не було регулярного війська, тому професійні вояки з Великої Британії та Канади не відчували опору. Президент Джеймс Медісон утік зі столиці, евакуацією керувала дружина Доллі. Завдяки їй врятували оригінал Декларації незалежності США 1776 року. За місяць сторони підписали мирний договір. Але солдати про це не знали, тому влаштували битву біля Нового Орлеана, де місцева поліція, мисливці й пірати під прапором США розгромили британців.
Business as usual – "Бізнес, незважаючи ні на що", –
зазначив власник лондонського універмагу Selfridges Ґаррі Селфрідж у авторській колонці, що 24 серпня 1914 року опублікували кілька британських газет. Мав на увазі, що навіть під час світової війни, яка розпочалася місяць тому, великим компаніям не слід забувати про роботу. Насправді колонку написав асистент підприємця Ґенрі Морґан. Фраза стала крилатою після того, як у листопаді того року на бенкеті в лондонському палаці Ґілдхолл її вжив командувач Королівського флоту Вінстон Черчилль. Інший відомий вислів Селфріджа – "Клієнт завжди правий"
7 
35413
Коментарі