"Лікар одержав подарунок" – таку статтю надрукувала 1962 року газета "Прапор комунізму", що виходила в Гощі на Рівненщині. Розповідала про посилку, яку передали з-за океану терапевту Ганні Сергієнко.
– За рік до цього Радянську Україну вперше дозволили відвідати нашим емігрантам, – розповідає її донька Тетяна Сергієнко, 56 років. – Микита Пам"яновський приїхав із Канади до брата в село Терентіїв біля Гощі. Ясно, що гостя добряче частували. Як наслідок – загострилася виразка. Кілька днів пролежав у районній лікарні. Не вірив, що медицина в нас безкоштовна, все хотів гроші в реєстратуру віднести.
Мама поставила Пам"яновського на ноги. Згадувала його – років за 50, красивий. Виглядало на те, що сподобалася йому. Відвідував кілька разів, дарував хустки – ніби в подяку за лікування.
Мій батько був головним лікарем у Гощі. Приїхав із Чернігівщини, партійний. Вже за перебудови оповідав, як разом із чекістами брав участь в облавах на УПА – повстанців заганяли в болото й дивилися, як їх затягала трясовина. А мамин дід був петлюрівцем. Вона вчилася у Вінницькому медінституті за німецької окупації. Згадувала, як до них на поетичні вечори приїжджав Олександр Олесь. Через ідеологічні питання батьки постійно сварилися.
Батько називав маму бандерівкою. Коли випивав, постійно лякав: "Якби не я, тебе б уже давно КГБ забрало!" Мама боялася. А тут ще й ці подарунки. Мусила відмовлятися брати.
Через півроку прийшла посилка з Канади – туфлі. Пам"яновський працював чоботарем, мав власний бізнес. Сам їх пошив і надіслав братові, а той передав мамі. Красиві, сніжно-білі, у нас таких не бачили. Вдома виник скандал. Питання розглядали аж у райкомі партії. Врешті вирішили дозволити прийняти подарунок.
Туфлі мама ніколи не взувала. Тільки приміряла іноді, через що батько сердився. Мені казала, що мають дуже слизькі підошви, тому не носить їх.
8 
35413
Коментарі