– Допоможи одягти обладунки. Я хочу померти як воїн, – адмірал 56-річний Френсіс Дрейк просить свого слугу 28 січня 1596-го. Насилу встає з ліжка в каюті свого корабля "Золота лань". Через кілька годин найвідоміший британський пірат помирає від дизентерії.

Син священика вирішив стати моряком у 12 років. Був юнгою на торговому судні. Його капітан перед смертю переписав корабель на Френсіса. У 18 років той возив з Африки рабів.

 

Через 10 років Френсіса бере в експедицію до Вест-Індії далекий родич Джон Гокінс. Біля берегів Мексики на їхню ескадру нападають іспанці – головні морські конкуренти британців. Із шести кораблів вціліли два – Гокінса та Дрейка. Відтоді він регулярно грабує іспанські судна. Перехоплює у Панамському перешийку "Срібний караван" і забирає 30 т срібла.

Вороги називають його Драконом. Король Іспанії Філіп ІІ обіцяє за голову Дрейка 20 тис. дукатів – близько $8 млн на теперішні гроші.

"Владна й дратівлива людина з шаленим характером, жадібна, мстива і вкрай забобонна", – описують Френсіса сучасники. Він ніколи не виходить у море в п'ятницю і 13-го числа – бо цього дня начебто розіп'яли Ісуса Христа. Має "зачарований" свисток, яким у штиль викликає вітер. Але якщо хтось свистить просто так, може викинути за борт. Забороняє вбивати морських птахів – вважає, що в них переселяються душі загиблих моряків. А ще тримає на палубі чорну кішку. Якщо вона грається й стрибає – скоро буде шторм.

1577 року королева Єлизавета відправляє Дрейка в експедицію до Америки на галеоні "Пелікан". Офіційна мета – відкриття нових земель. Справжня – здобути якомога більше іспанського золота. В дорозі Дрейк змінює назву корабля на "Золота лань". Заодно коригує маршрут – стає другим після Магеллана, хто обігнув Земну кулю. Додому повертається із золотом, сріблом, шовком, прянощами. Їхня вартість удвічі перевищує щорічний дохід королівства. А ще привозить картоп­лю, про яку на його батьківщині досі не чули. Королева посвячує Дрейка в лицарі.

Дизентерію підхопив біля ­Пуерто-Бельо – тепер Портобело в Панамі. Його тіло поклали в цинкову труну та з почестями опустили в море. В Іспанії з цієї нагоди влаштували народні гуляння.

Френсіс Дрейк двічі одружувався, але дітей не мав. Увесь його спадок перейшов до племінника.

 

29 січня 1886 року німець Карл Фрідріх Бенц (1844–1929) запатентував Motorwagen – "візок із мотором", перший автомобіль. Встановив на візок двигун, що працював на бензині, прикріпив до нього три колеса від велосипеда. До цього бензином лікували шкіру. Транспорт рухався зі швидкістю 16 км/год. Бенц їздив ним на невеликі відстані. Через два роки його дружина Берта з двома синами потайки рушила на автомобілі з Майнгейма до матері в Пфорцгайм – за 104 км. На одному з підйомів візок довелося штовхати, корок у трубці із паливом прочищати шпилькою для волосся, пробитий електричний провід запалювання – ізолювати панчохою. Після цього Бенц удосконалив автівку, зокрема створив коробку передач.

27 січня 1926 року Джон Лоуґі Берд (1888–1946) продемонстрував у лондонській лабораторії пристрій для передачі й прийому зображення – чорно-білий телевізор. Запросив колег і репортерів газети The Times. Берд махав двома ляльками перед камерою, всередині якої були механічні диски. Зображення трансформувалося в електричний сигнал і кабелем передавалося на екран. За три місяці до цього винахідник кликав подивитися на прилад журналістів Daily Express. Редактор видання наказав прогнати "божевільного". А через два роки Берд сконструював кольоровий телевізор.

19 січня 1896 року Еміль Ґруббе (1875–1960) вперше застосував радіоактивне випромінювання для лікування раку в лікарні Чикаго. Скористався "трубкою Крукса" як джерелом рентгенівського випромінювання. Випробовував її на собі. Підставляв руку під промені. Помітив, що шкіра від цього набрякає, а волосся – випадає. Вирішив, що руйнівний ефект можна використати проти злоякісних клітин. Хвора на рак грудей ходила до лікаря щодня. Він ставив трубку над її грудьми, решту тіла закривав свинцевими пластинами з коробок з-під китайського чаю. Жінка одужала.

 

73 секунди протримався в повітрі американський космічний корабель Challenger – "Той, що кидає виклик" – 28 січня 1986 року. Стартував із Космічного центру ім. Джона Кеннеді на острові Мерріт, штат Флорида. Це був його 10-й політ. На висоті 15 км апарат вибухнув. Уламки впали в Атлантичний океан.

На борту були сім осіб – п'ятеро чоловіків і дві жінки. Серед них 38-річна вчителька біології Кріста Маколіфф. Вона виграла загальнонаціональний конкурс на політ у космос. Надійшло 11 тис. заявок. У фінальному відборі Кріста змагалася, зокрема, із засновником корпорації Apple Стівом Джобсом.

Якби хтось з астронавтів вижив після вибуху, то загинув би від удару об воду: падали зі швидкістю понад 300 м/с

"Сумбур вместо музыки", – статтю з таким заголовком опублікувала московська газета "Правда" 28 січня 1936 року. Розповідала про оперу Дмитра Шостаковича (1906–1975) "Леди Макбет Мценского уезда", написану за однойменною повістю Миколи Лєскова (1831–1895). "Автору пришлось заимствовать у джаза его нервозную, судорожную, припадочную музыку, чтобы придать страсть своим героям. Все это грубо, примитивно, вульгарно. Музыка крякает, ухает, пыхтит, задыхается, чтобы как можно натуральнее изобразить любовные сцены", – йшлося в тексті. Статтю написав журналіст Давид Заславський (1880–1965). На початку січня 1936-го Шостакович у газеті "Вечерняя Москва" розкритикував оперу "Тихий Дон" Івана Дзержинського за романом Михайла Шолохова. А Йосипові Сталіну постановка сподобалась. Він розпорядився переслідувати Шостаковича

×