Вечір напередодні Старого Нового року називають "Маланкою": 13 січня, за церковним календарем, випадає
свято преподобної Меланії Римлянки. А наступного дня, 14, – святителя Василія Великого. Увечері перед ним по українських селах ходили ватаги ряджених. У містах же в першій половині XX ст. почали влаштовувати карнавали-"Маланки". Збереглося запрошення на один із таких вечорів 1932 року – в Народному
домі Стрия на Львівщині, що тоді входила до Польщі. У програмі вечора обіцяють: "До півночі: веселі несподіванки у виконанні членів Театру ім. Старицького, після півночі: танки під проводом доктора Голейка".
– Народний дім для українських жителів міста тоді був другою святинею після церкви, – розповідає стриянка Лідія Ковальська, 65 років. Вона організовує "Маланку"
в наші дні. – Його збудували в ХІХ столітті. Тут уперше зачитав свою поему "Мойсей" Іван Франко. Викладений тоді паркет для танців зберігся дотепер.
Дітей на "Маланку" до Народного дому не брали. Молодь забавлялася з качалкою: дівчата й хлопці мали передати її одне
одному без рук. Переважно робили це ногами – колінами і вище. Також грали у "флірт". Для цього були спеціальні набори карток –
на одній написана загадка, на іншій – відповідь. Треба було
звести їх докупи. Неправильні відповіді виходили дуже смішні.
За таку людина мала відпрацювати – розказати якусь історію або станцювати. Старші водили хоровод-місток. Ставали парами і тримали руки над собою. Хтось один лишався. Вибирав собі
з пари компаньйонку, проходив з нею під цим "містком". І так по черзі. Кого не вибрали – програв.
Головними героями вечора була пара перебиранців: Василь – порядний господар і Маланка – неохайна й замурзана. Діалог для них щороку писали новий. Перевеслом опівночі обв'язували всіх Василів. Ті мусили відкуповуватися. Фантом могло бути щось солодке або пісня, танок. Потім починали
колядувати й віншувати. Пригощання несли свої – рибу, м'ясо, наливки. Народний дім теж готував смаколики. А ще продавали каву. Її було модно забілювати молоком. Якщо хлопець купував дівчині чорну каву, вважався жебриком – бідним або скупим.
Коментарі