Горілка, якою торгували з 14.00 до 19.00

 

"В шесть утра поёт петух, в восемь – Пугачёва. Магазин закрыт до двух, ключ – у Горбачева". Ця частівка з'явилася у другій половині 1980-х, у розпал Горбачовської антиалкогольної кампанії. А на мотив популярної тоді пісні: "На недельку, до второго, закопаем Горбачева. Откопаем Брежнева – будем пить по-прежнему". Вкотре "закручувати гайки" з уживанням спиртного в СРСР почали у травні 1985-го – за два місяці, як Михайло Горбачов став генеральним секретарем ЦК КПРС. Продавати алкоголь крамниці могли тільки з 14.00 до 19.00.

Років 25 тому ходив такий анекдот:

Черга до зачиненого горілчаного відділу в гастрономі.

13.45. Чоловіки стоять купками, розмовляють. Підтюпцем зусібіч збираються спраглі зі слідами похмілля на обличчі.

13.50. Черга вишиковується, балачки стихають. Подекуди чути сварки, хто перший стояв.

13.55. Усі завмерли, тиша. Уздовж черги йде кіт. Один чоловік не витримує:

– Та не гупай! Усі коти як коти, а цей: "Гуп-гуп, гуп-гуп".

Мій приятель, киянин 63-річний Максим Фішман, згадує: в ті роки нерідко можна було побачити, як ближче до 19-ї чоловіки – групками чи поодинці – біжать до найближчої "­наливайки".

– А бувало ж, що й не встигали. Вихід був один – їхати до залізничного вокзалу, там буфет працював допізна. І навіть уночі можна було розжитися чимсь міцним.

Найзатятіші чатували на перший-ліпший транзитний потяг, щоб заскочити до вагона-ресторану, доки той стояв у Києві. Максим Фішман розповідає: один із його друзів якось три доби не з'являвся вдома.

– Уночі шукали вино, – каявся дружині, коли нарешті прийшов. – Поїхали на вокзал, зайшли у вагон-ресторан "Білої акації", – так називався фірмовий потяг "Москва – Одеса". – А ми вже й так не дуже тверезі були, ніяк не могли домовитися з буфетницею. Тут поїзд рушив – ну, лишилися ми в вагоні. Потім наступну станцію пропустили. Тоді махнули й доїхали до самої Одеси.

Дружина зрозуміла: її благовірний "увійшов у піке". Але ж повернувся нарешті. Почувається винуватим – кається. Та й не п'яний. Пробачила.

– Насправді він увесь той час був у коханки, – сміється Максим Фішман.

×