"Будем трезвы!" – закликає однойменна книжечка, видана в Москві 1917 року. Автор перелічує переваги тверезості: "Если винные лавки закрыть навсегда, то все тюрьмы останутся без люда, никого не будет в сумасшедшем доме, судьям некого будет судить, врачам – некого лечить. Будем надеяться, что когда-либо и вправду настанет такое счастливое время".
Брошура описує історію пияцтва в Росії. Горілка з'явилася там у XVI ст. 1555 року цар Іван Грозний заборонив її вільний продаж, почали з'являтися спеціально облаштовані для цього крамниці – кабаки. 1746-го уряд звелів називтаи їх інакше – "питейные заведения".
"По одному исчислению, в России выпивается столько спиртных напитков, что из водки потекла бы река в 280 верст длиною, глубиною в 1 аршин, а шириною в два сажени. Эта речка – река темноты, разорения и горя". На сучасні виміри: річка завдовжки близько 300 км, завглибшки 70 см і завширшки понад 4 м.
Доходи від продажу алкоголю 1914 року мали становити майже мільярд рублів – третину від загальнодержавних прибутків. 1908-го внаслідок пияцтва померли понад 30 тис. осіб. У 1904‑1909 роках за скоєні в нетверезому стані злочини засудили 736,8 тис. людей. Умовне село Кам'янка на 35 дворів за рік випивало 4 тис. відер алкоголю.
Останній розділ брошури називається "Хорошие дни". 1914 року в імперії оголосили антиалкогольну кампанію. Кількість пияків почала наближатися до нуля – принаймні офіційно. "Питейные заведения" закривали, забороняли гнати самогон. "Народ протрезвел, словно образование какое получил", – радіє автор.
Кампанію намагалися продовжити й після Жовтневого перевороту 1917 року. Створили "Общество трезвости", видавали журнал "Трезвость и культура". Та радянська влада швидко зрозуміла, що продаж горілки – найстабільніша стаття державних доходів. 1927-го скасували "сухий закон". Того ж року виготовили 780 млн л горілки. Через п'ять років остаточно згасла й антиалкогольна кампанія.
4 
35413
Коментарі