"Велике й дотепер небачене у нас видовище на Пелчинському морі: бій із живими морськими потворами! – повідомляли афіші, розвішані по Львову на початку осені 1845-го. – Наше місто має щастя зібрати в ці дні екзотичних гостей. З нагоди їхнього прибуття буде влаштовано пишне свято, яким можуть похвалитися хіба що жителі узбережжя Північного моря, Лаппонії, Ісландії, Гренландії чи Нової Голландії".
Безводний зараз Львів у ХІХ ст. мав кілька водойм. Через центр текла річка Полтва, в різних куточках міста були потічки, озера й штучні ставки. 14 вересня 1845 року на найбільшому ставі – Пелчинському – відбулося театралізоване дійство.
Афіші перелічували "морських потвор", яких побачать глядачі: кити, гострописки, морські пси, крокодили й сирени. Повідомлення доповнювали великоформатні репродукції: вояки на кораблях і човнах борються з цими чудовиськами. Квитки коштували від 10 крон за прохід на пагорби довкола ставу до 1 злотого ринського за місце на трибуні. Для порівняння: за бушель пшениці того літа платили 7–9 злотих ринських.
У визначений час до водойми зійшлися тисячі львів'ян. "Сонце й неділя – ці дві головні передумови міських прогулянок – зібрали чималу кількість люду на пагорбах довкола нашого ставу, що цим разом став морем, – описує Gazeta Lwowska. – Мальовничо виглядали ці узгір'я, вкриті натовпами людей, що нагадували вінки, у різнобарвних костюмах замість квітів. Цілий став був оточений, наче рамою, трьома-чотирма рядами людських голів, а над ними здіймалися так само переповнені трибуни".
Збереглася програма, яка описує перебіг вистави: "Відважні моряки та солдати спокійно чекають на прибуття морських потвор. Після умовного знаку під звуки турецьких музик вони зустрічають гарматним вогнем потвор, що наближаються. Кити та гострописки падають від куль пістолетів, а морські пси й мечники гинуть під списами. Моряки сміливо пливуть услід за пораненим китом, який сплив на поверхню, збирають з нього мушлі та інших гадин, які сплели собі тут гнізда. Рятувати товаришів на човнах вирушають солдати, озброєні гарпунами. Після перемоги над страшною потворою рибалки й моряки у супроводі турецьких музик виконують радісну пісню. Багато моряків гинуть у пащах розлючених і ще живих потвор – ті ковтають їх, як локшину. Одні б'ються з морськими псами, інші зайняті сиренами, там полюють на летючих зміїв і ящірок, а там – знову на гострописків і великорогів, у той же час морські раки відступають назад. Скоро флотилія отримує остаточну перемогу. Тут же з усіх кутків лунає турецька музика. Закінчують це чудове та рідкісне свято штучні китайські вогні".
Преса повідомляла, що саме "штучні вогні", себто феєрверки, а не майстерно виготовлені велетенські кити й крокодили, справили на присутніх найбільше враження. Частину прибутку від квитків обіцяли віддати на благодійність. Але Gazeta Lwowska свідчила, що багато глядачів потрапили на перегляд безкоштовно.
"Пролетарий, на коня!" – статтю з таким заголовком опублікувала газета "Правда" 20 вересня 1919 року. Це було звернення до народу наркома військових і морських справ радянської Росії Льва Троцького. Він закликав прискорено формувати кавалерійські дивізії й корпуси для боротьби з контрреволюцією. Фраза швидко стала крилатою. Її цитували в промовах, друкували на плакатах, нею починали й закінчували застілля. З часом тост скоротили. Його традиційно промовляють наприкінці посиденьок
15 вересня 1935 року державним прапором Німеччини стало червоне полотно з білим кругом, у якому зображена чорна свастика. Дизайн розробив рейхсканцлер Адольф Гітлер. "Це знак боротьби за перемогу арійців і разом із тим – за перемогу творчої праці", – пояснив. Символ запозичив із санскриту – поширеного з І ст. до нашої ери в Індії письма. Там свастика є побажанням удачі. Ще раніше її використовували в орнаментах стародавні греки та римляни. Вважали символом руху, життя, сонця, світла.
19 вересня 1982 року Скотт Фалман, професор приватного університету Карнегі-Меллона в Піттсбурзі, США, запропонував використовувати в електронному листуванні символи, що позначали б емоції. Написав про це колегам. Наприклад, двокрапка, тире і закрита дужка нагадують усміхнене обличчя. Символи назвав "смайликами" – smile з англійської перекладається як "посмішка".
20 вересня 1999 року в бельгійському Антверпені почала працювати школа повій. Її створила активістка Вероніка Ґроссі. Курс був розрахований на півроку і коштував $240. На уроках розповідали, як спілкуватися з клієнтами, обслуговувати їх, що робити, якщо хтось із них стає агресивним, як уникнути венеричних хвороб. За три місяці навчальний заклад закрили – через протест громадських організацій.
12 ударів ножем по картині Рембрандта "Нічна варта" завдав відвідувач Державного музею в Амстердамі Вілгелмус де Рінк 14 вересня 1975 року. Його визнали психічно хворим. Груповий портрет розміром 363 на 437 см художник написав 1642-го. Реставрація тривала чотири роки, проте порізи видно й досі
7 
35413
Коментарі