Афіші, які крали з кінотеатрів і вішали замість картин

Три тисячі афіш до кінострічок збереглися у Львівській обласній конторі кінопрокату.

– Коли фільм надходив для розповсюдження, то разом із бобінами нам надсилали від ста до трьох тисяч афіш до нього, – розповідає головний спеціаліст обласної контори кінопрокату Роман Давид, 57 років. – Афіші малювали художники, затверджувала комісія кіностудії. Клуби й кінотеатри після показу плівку повертали. А плакати – не обов'язково. Коли кіно на стрічці перестали показувати, ми почали збирати афіші в колишніх сільських кіномеханіків, у клубах. Кожна була своєрідним документом. Крім режисера, акторів, кіностудії, там були вказані тираж плакату, його ціна, художник.

 

Афіша фільму "Полум'я гніву" Київської кіностудії 1955 року – найдавніша, що збереглася. Її знайшли в клубі села Тартаків Сокальського району на Львівщині. Була російська й українська версії. Рекламувався фільм режисера Тимофія Левчука про часи Хмельниччини. На малюнку Миколи Хомова – козак. Тираж – 24 тис. Ціна – 1 крб 60 коп.

– Ці плакати були такі гарні, що люди їх крали й вішали вдома на стінах, – продовжує Роман Миколайович. – Я сам хлопчаком здирав афіші американських фільмів. У 1960-х говорили, що бюджет країни робить алкоголь, сигарети і кіно. Ні за чим так не шкодую з тих часів, як за чергою в кінотеатр.

×