19-річний Назар Федоренко із Дніпропетровщини із важкими пораненнями знаходиться у київському військовому госпіталі. 7 серпня під Амвросіївкою Назар був поранений. Куля вразила печінку, частину її видалили, зачепила серце, вразила кишечник. Через це у хлопця розвинувся перитоніт, парез лівої руки. Пише "Фокус".
Назар не розказував матері, що знаходиться в зоні АТО:
"34 дня я провів в реанімації. Говорити не міг, якщо щось хотів, писав на папірці. Це, напевно, і було найважче. Зараз вже в звичайній палаті. Тут повітря таке чисте, в вікно все видно - листя, сонечко. Мама постійно поруч, - розповідає Назар.
Минулої осені записався на контрактну службу розвідником. Закінчив ліцей і пішов до військкомату, от і все. Просто було цікаво. Хотів відчути, що таке армія. Коли присягу приймав, промайнула думка, що всяке може трапитися. Але взагалі-то думок про війну не було. Спочатку наша частина знаходилися в Щасті, в лютому перекинули охороняти Дніпропетровський аеропорт, а через чотири місяці - в зону АТО.
Коли вже брав участь в АТО, вирішив вчитися на військового. Хотів наступного року подавати документи на розвідника. Правда, там конкурс великий. Ну, якщо на розвідника не вийшло б, пішов би в морфлот.
На війні все по-іншому. Там з командиром спілкуєшся нормально, простіше. Стосунки людські, а не такі формальні. Не треба постійно говорити: "Дозвольте звернутися".
Мамі говорив, що ми далеко від місця бойових дій - кукурудзу варимо, у ставку купаємося, до дівчат ходимо. Але це ж правда. Таке теж було. Літо все-таки. Нас у вільний час дійсно на ставок відпускали.
Коли приїхав на пару днів додому у відпустку, сидів на кухні і раптом виразно уявив, що можу більше сюди не повернутися. Навряд чи це можна назвати передчуттям. Просто був готовий до того, що на війні може статися всяке.
Ми йшли в наступ. З вечора підготувалися. Виспалися. Вранці виїхали колоною. Я відчув страх, коли йшли через поле. Обертаєшся назад і бачиш, як пил піднімається за пару метрів від тебе. Це від куль. І свист чути. Ми лежали за горою. Повинні були пересунутися за посадку. Почав переповзати і тут куля увійшла - якраз там, де бронежилет закінчується. Без болю, начебто, зітхнувши увійшла. І прямо біля серця вийшла. Тільки очі закрилися. Коли відкрив очі, прийшов страшний біль. Спасибі Славіку Кухтіну, він мене витягав під кулями.
Раніше мені снився один сон - той день і поле. Зараз вже немає.
Коли хлопці з "Правого сектора" везли мене в лікарню, нас обстрілювали. Бойовики
хотіли забрати тяжкопораненого на обмін. Але ми прорвалися. Найголовніше, що встиг сказати лікареві номер телефону мами. Більше нічого не пам'ятаю.
Бог дав мені ще один шанс. Як його використовувати? Що-небудь придумаю. Головне бути щирим з людьми. І ще допомагати".
Реквізити для допомоги Назару Федоренку:
Картка Приватбанку: 5168 7572 1318 0534
Одержувач - Федоренко Валентина Іванівна (мама).
8 
1261
Коментарі