Киянка 28-річна Антоніна Вербицька захоплюється сироїдством і йогою. Знайшла в супермаркеті рожеву гімалайську сіль.

— На смак трохи не звична, якась пікантна. В суп не додаю, бо там розчиняється і не чути. По дві-три крупинки кладу на прісне печиво. Печу домашній крекер.

Окрім гімалайської, в крамницях є морська сіль. Дистриб'ютори ізраїльських товарів пропонують сіль із Мертвого моря. Радять її для салатів. Бо від термічної обробки втрачає корисні властивості.

— Сіль поділяється на йодовану і нейодовану. Решта — маркетингові ходи, щоб за сто гривень продати те, що коштує копійки, — каже 42-річний Олег Швець, головний дієтолог Міністерства охорони здоров'я. — Йод потрібен усім. Від його нестачі хворіє щитовидна залоза. Вона бере участь в усіх процесах обміну. Особливо рекомендую йодовану сіль для жінок, які планують вагітність, носять чи годують дитину. Якщо у вагітної йододефіцит, то дитина може бути з вадами розумового розвитку. Так само й під час годування. Але застерігаю, щоб не капали йод на хліб. По-перше, це небезпечно. По-друге, в краплі йоду дуже мала його концентрація.

Йод із солі з часом видихається. Тому краще пересипати у банку і закрити кришкою.

5 грамів йодованої солі — добова норма, щоб в організмі не було йододефіциту. Це 1 ч. л. без ­верху. 70% відсотків добової норми солі людина з'їдає з хлібом, ковбасою та іншими продуктами.

×