Вінничанин 35-річний Олег Дерезюк торік купив торф'яний біотуалет. Встановив його в кімнаті батьківської хати, відгородив гіпсокартоном, зробив двері.
— Коли батьки будувалися, всередині не зробили ні ванни, ні туалету, — згадує Олег. — Раніше такого ніхто й не робив. Як це — нужник серед хати? Поставили туалет у кінці городу, як і всі. А тепер батькам важко туди й удень дійти, не те, що вночі. Вирішив провести каналізацію, поставити унітаз.
Батьки Олега живуть у мікрорайоні Старе місто Вінниці. Каналізацію там проклали торік.
— Тільки за підключення попросили 8 тисяч гривень. А ще треба купити труби по хаті й дворі, прокопати канави. Порахував усе — жахнувся, — продовжує Олег. — Задумався над біотуалетом. Батьків умовляв півроку. Не будемо, кажуть, ходити на відро й усе. Не розуміли, що біотуалет не смердить, виносити його треба не щодня. Почав шукати, які є.
Портативні туалети бувають двох видів — рідинні й торф'яні. Перші мають два бачки — верхній змивний і нижній накопичувальний для відходів. До ємностей заливають спеціальну воду, що перетворює відходи на рідину без запаху. Її можна вилити в каналізацію. У других змивного бачка нема, у накопичувальний бак засипають торф і бактерії. Вони також перетворюють відходи.
— Рідинні беруть більше для квартир, торф'яні — для дач. Я взяв другий і не пошкодував. Чистити його треба раз на рік, відходи — ідеальне добриво. Батьки викинули їх на город, на тому місці мати посадила цибулю. Казала, вродила дуже славна.
— Вартість біотуалету залежить від ємності нижнього бачка, — каже продавець пристроїв вінничанин Єгор Виноградов. — Вони бувають від 10 до 21 літра, ціна — від тисячі до двох тисяч гривень. Можна ставити навіть у кімнаті. Торф'яний коштує максимум півтори тисячі. У нього величезний бачок, але трохи смердить. Для такого треба окрему кімнату.
4 
35413
Коментарі