— Почепили над столєшнею закалене скло, пофарбоване зсередини білою акриловою фарбою. Вийшло дуже гарно і головне — практично, — розповідає киянка 41-річна Ольга Боброва.
— До ремонту була покладена голуба плитка, ще совєцька. Ми оновили шпалери, купили нові меблі, а тут таке. Колір уже не той і по швах грибок узявся. Коли почали взнавати за нову плитку, то випадково дізналися про скінали — скляні фартухи на кухні. Ціна трохи відбила охоту, але потім знайшли вихід і зробили все самі. Чоловік справився з братом. Купили спеціальне скло товщиною 5 міліметрів, що йде для перегородок. Віддали 700 гривень. Доплатили сотню, і нам зробили шість дірок по краях. Вдома пофарбували і закріпили на дюбеля. Закрили їх заокругленими ковпачками під "металік". По краях на герметик посадили плиточний бордюрчик. Знайомі пішли ще простіше: взяли скляну столєшню і прикрутили до стіни. Ми не могли знайти потрібної довжини.
Скляні фартухи роблять з ефектами 3D — коли дивитися під різними кутами, то малюнок рухається. За допомогою спеціального принтера можна нанести будь-яке фото.
— Важливо, щоб це робилося не зовні, а зсередини, — розповідає 27-річний Віктор Крищук, майстер кухонних меблів із Вінниці. — Малюнок не буде стиратись і виглядає реалістичніше. Для надійності поверх фарби клеїться плівка. Скло для фартуха беруть товщиною до 10 міліметрів, найчастіше — шість. Якщо кріпити на шурупи, то можна без підготовки стіни приховати навіть великі нерівності. При монтажі на клей для дзеркал стіну треба підготувати. Надійнішим є перший варіант.
Значно легшими від скла є фартухи з ламінованих стружкових плит.
— Для порізки і свердління отворів під розетки у МДФних фартухах не потрібна особлива техніка, достатньо дрилі та лобзика. По нижній межі фартуха прикручую до стіни дерев'яну планку. Кріплю панель на рідкі цвяхи. Добре намащую ними по периметру. По всій площі малюю решітку з відстанню від ліній 4–5 сантиметрів. Викладаю на планку і добре притуляю до стіни. За годину планку знімаю, — говорить мебельник.
4 
35413
Коментарі