Художник Михайло Химич, 41 рік, побудував поряд із Берковецьким цвинтарем житло для п"яти родин без попереднього плану. Використовував місцеву глину, порожні пляшки, биті кахлі та браковані фарби. Плати за проживання не бере. Заселятися перші мешканці "П"ятихаток" почали наприкінці грудня.
- Місця тут чарівні, безбашенні. Коли сюди приїхав уперше - побачив осінні сади, повні яблук, - розповідає Химич, доки шукаємо у снігових заметах протоптану доріжку до Берковецьких садів. - Така краса. З одного боку - Пуща, з другого - старовинний цвинтар, Берковецький, просто парк культури і відпочинку. Два роки тому в мого друга виникла ідея заснувати тут "Берковецьке братство" - "Добродетельное общежительное садово-христианское товарищество". Відтоді задум сильно трансформувався - принаймні, християнським це утворення важко назвати.
Позаторік ми продали двокімнатну квартиру й побудували собі будинок. Почали взимку 2008-го і вселилися 5 грудня 2009-го. Живемо тут із дружиною та маленькою донькою. Тоді ж почали робити "П"ятихатки". Обидва проекти - це саманне екологічне будівництво з місцевих матеріалів. Фішка в тому, що під нами чудові глини, і коли ти риєш підвал, то вибрану глину не треба нікуди вивозити. Пічники, які клали нам печі, казали, що це ідеальний матеріал.
Екологія не в матеріалах, а в тому, щоб не використовувати зайвого
Проекту будівлі не було. Усе вигадували по ходу. Я не знав, як воно вийде. Посеред ділянки, коли ми її купили, стояв звичайний маленький дачний будиночок. І навколо нього почали рити фундамент, робити каркас нової споруди. Потім той перший будиночок розібрали, а його стіни вмурували в нову будівлю. Не треба було дошок додатково купляти.
Будують випадкові працівники низької кваліфікації. Це дешевше. Я художник-графік за освітою, вчився будувати разом із ними. Майбутні мешканці теж тут працюють.
Необхідно вкластися в дев"ять місяців. Як із дитиною. Бо якщо глина не добудована, то зиму не переживе - почне руйнуватися. А так вона сохла з вересня.
На стіни пішло декілька самоскидів стружки. Плюс вода і глина. По класиці ще має бути кінський гній, але це, на жаль, ми не реалізували. Домовитися з місцевими фермами виявилося проблемою.
Я особисто зібрав шалену кількість пляшок. Навколо суцільні помийки. Коли сходив сніг, я збирав склотару десятками мішків, вантажив на машину. Пляшки витримують велику масу конструкції і затримують повітря. Тому й тепло. З них дуже зручно швидко набирати об"єм. До дерева глина погано прилипає, а до скла - намертво. Глину зі стружкою мішати набагато важче, ніж набирати стіну із пляшок.
Ми - не екопоселенці. Екологічне будівництво може завдавати більше шкоди навколишньому середовищу, ніж користі. Екологія не в матеріалах, а в тому, щоб не використовувати зайвого. Наприклад, на міському смітнику пінопласт валяється - його потім спалять, і все піде в повітря, а так ми його собі вмонтуємо. Зрізання на цінах - теж частина екологічного будівництва в нашому розумінні. "П"ятихатки" - 300 метрів квадратних жилої площі на ділянці в три сотки - обійшлися собівартістю у 40-50 тисяч доларів. Разом із капітальним фундаментом і начинням.
Друзі віддавали нам двері, меблі. Є тут старі склопакети з німецького посольства, завтовшки у вісім шматків куленепробивного скла - один важить 150 кілограмів. Восьмеро людей його одночасно встановлювали. Я забирав у магазинах банки з фарбами, які не зовсім утратили колір. Усі кольори "П"ятихаток" браковані, безглузді й непотрібні. Але друзям-дизайнерам подобається.
Кахлі на підлогу брали в магазинах безкоштовно. Вони віддавали неліквід по 75 гривень за тонну - це вартість трьох піддонів, на яких їх транспортували. По 25 гривень за піддон, а кахлі - задарма. Піддони теж умурували у стіни. Шматки кахлів на підлогу клали хаотично - просив будівельників нічого спеціально не викладати, а брати те, що перше потрапляє до рук. У результаті вийшли ритми без повторів. Те саме з вікнами. Зробити щось некрасивоарн може людина, яка дуже сильно старається. Усе інше виходить довершеним і гарним.
Саманні будиночки - фактично, двоповерхові квартири, по декілька кімнат кожна. Є вода, світло, пічне опалення. Але до жодного ЖЕКу вони не прив"язані - якщо замерзне водопровід, то лагодити доведеться самостійно.
В інтер"єрах багато речей я принципово залишив негарними - задля творчості майбутніх мешканців. Щоб обживали будинок, перетворювали його для себе.
Сходи на другий поверх із приміщення спільної кухні закінчуються глухим кутом - нагорі кімната іншого "будиночку". Але у стінці залишили невеличкий отвір - щоб передавати склянку горілки, сірники, сіль. Знизу нагору й навпаки.
Ми свідомо уникали відчуття гуртожитку. Це втомлює, якщо до тебе хтось безконтрольно приходить, або ти ходиш у гості весь час. Точка відліку тут - стан самотності. Ти можеш залишитися наодинці. Можеш навіть вивісити на вікно умовний знак "до мене не заходити". Або "заходьте, мені погано без вас".
"П"ятихатки" є замкненою системою. Пічне опалення наскрізне: сусід на першому поверсі обігріває сусіда на другому. Усі будинки об"єднані внутрішнім двориком. Багато вікон. Якщо захочеться поспілкуватися - є спільна кухня, арт-кав"ярня зі внутрішнім "радіо". Якщо двоє захочуть тут про щось порозмовляти, то можуть увімкнути трансляцію на всі будиночки. Якщо хтось читає книжку, зможе читати вголос. І кожен може це "радіо" у себе вимкнути. Ми тут для того, щоб стати ближче і при цьому підвищити рівень власної незалежності.
Плату за проживання я не беру. Тільки за світло доведеться платити.
Як гроші заробляю? Допомагають різні люди, шанувальники творчості мого батька (архітектора і графіка Юрія Химича. - "Країна"). Коли гроші закінчуються, цитую Хармса: "Принесіть мені грошей - і побачите, який я буду щасливий".
"Будинки, які нам доводиться терпіти тисячами, байдужі та позбавлені здатності співчувати. Вони безжальні, жорстокосерді, агресивні, безбожні, рівні, стерильні, холодні, неромантичні, безликі та нудні. Вони є ілюзією функціональності, їхня природа така, що й мешканці, і перехожі починають хворіти. Але якщо ми дозволимо вікнам танцювати, проектуючи їх у різних стилях, якщо дозволимо якомога більше неправильностей, як на фасадах, так і в інтер"єрах, - будинки вилікуються й почнуть жити"
Фріденсрайх Гундертвассер. Із маніфесту "Доктор архітектури", 1990.
Австрійський архітектор Фріденсрайх Гундертвассер (справжнє ім"я Фрідріх Штовассер, 1928-2000) не визнавав загальноприйнятих архітектурних канонів. Його будівлі - з непрямими абрисами, вікнами різної форми, золотими маківками та деревами, які ростуть на дахах. Зовні вони декоровані битим кахлем або фарбовані в яскраві кольори, і тому часто подібні до величезних святкових тортів. Свій стиль архітектор називав "екологічним". Декларував неповторність кожного художнього акту й економію матеріалів. Збудований 1986-го "Будинок Гундертвассера" - один із символів сучасного Відня.
Для сучасного саманного будівництва актуальні принципи традиційних культур:
1. Не будуй більше, ніж тобі необхідно.
2. Використовуй матеріали, які є під рукою. Створюй власну архітектуру навколо них. Замість того, щоб привозити здалеку важкі матеріали, будуй із каміння і землі, які під ногами.
3. Віддавай перевагу сполученим або кластерним будинкам. Вони займають менше місця і функціонують якісніше. Їх легше опалювати й охолоджувати. Вони виховують здатність до співробітництва та зумовлюють спільність інтересів.
4. Ніколи не руйнуй будівлю, придатну до життя, якщо її можна змінити або щось додати, а потім знову використовувати.
5. Розбирай покинуті будинки на частини. Більшу частину старого Каїра було побудовано з кам"яного облицювання пірамід.
6. Приймай і підтримуй природні властивості матеріалів. Пласкі поверхні, прямі лінії та кути екологічно витратні. Переробка природи зазвичай забирає енергію і в результаті втрачається структурна сила та міцність. Це стається, коли розпилюєш круглий лісоматеріал на квадратні бруски. Сила властивої йому геометрії втрачається.
7. Тримай у теплі, прохолоді та сухості тільки житлові приміщення. Не треба обігрівати та охолоджувати весь будинок.
8. Будуй поетапно, із розрахунком на власні фінансові можливості. Не позичай грошей.
9. Прикрашай свій дім протягом будівництва. Декорувати треба насамперед центральні частини та входи.
10. Залучай до будівництва всіх членів родини.
11. Роби те, що добре вмієш і точно знаєш, як робити. Не реалізовуй нових складних ідей у будинку, де збираєшся жити.
12. Будуй так, щоб використовувати у власних інтересах основні природні ритми, форми, процеси й сезони.
13. Не купуй нового, якщо можна взяти використані матеріали.
2 
35413
Коментарі