Післявиборче оновлення Верховної Ради України в суспільстві асоціюється з початком реформ, які обіцяються вже більше, ніж півроку, проте й досі мають аморфні контури. Для подолання кризи потрібні швидкі й продумані рішення, що мають розроблятися законодавцями спільно з експертним товариством.
Перехід до сучасної моделі економіки передбачає всебічне впровадження інноваційних технологій та розвиток IT-сектору. Яких змін потребує регулювання IT та які кроки необхідні для підвищення ефективності економіки України, на основі досвіду роботи в парламентському Комітеті з питань інформатизації і зв'язку розповів Олександр Царук, кандидат економічних наук, представник України в урядовому дорадчому комітеті Інтернет-корпорації з присвоєння імен та номерів (GAC ICANN), експерт швейцарського фонду "Скорочення ризиків" (Risk Reduction Foundation).
– У 2015 році необхідно буде підбивати підсумки реалізації положень Закону України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки". Як ви оцінюєте ці заходи?
– Український парламент у цьому році спробував надати оцінку цьому закону. Так, 18 червня 2014 року відбулись парламентські слухання на тему "Законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні", і 3 липня 2014 року Верховна Рада України підтримала відповідні рекомендації. Згідно з ухваленою постановою, Верховна Рада рекомендувала Уряду для подальшого розвитку інформаційного суспільства та формування інноваційно-орієнтованої економіки низку заходів. Зокрема першим стояло завдання із доопрацювання Державної програми розвитку ІКТ-сфери.
Оцінити в цілому ступінь реалізації закону важко, оскільки відсутня система індикаторів розвитку інформаційного суспільства. Крім того, цей закон ще на стадії свого ухвалення був "морально" застарілим, адже не передбачав заходів із розвитку широкосмугового доступу до мережі інтернет, запровадження нових стандартів зв'язку та передачі даних – саме тих речей, на яких базується сучасна галузь інформаційних технологій.
– Чи можете Ви спрогнозувати, яким буде наступний стратегічний документ для розвитку галузі ІКТ? Чи буде формуватись парадигма постінформаційного суспільства?
– На сьогодні основною задачею стає зміна парадигми розвитку галузі інформаційно-комунікаційних технологій та відхід від засад, визначених Законом "Про Національну програму інформатизації", оскільки остання була ухвалена ще у 1998 році. Необхідно розробляти та приймати системний закон, який хоча б рамково окреслив основні поняття та терміни. Досі залишається не окресленим понятійний апарат. Приміром, 2 роки тому спалахнув конфлікт між Міністерством соціальної політики України та підприємствами ІТ-галузі щодо політики регулювання аутсорстингових послуг, причиною якого стала елементарна відсутність визначення поняття аутсорсинг.
Закон "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки" ставив за мету ухвалення Інформаційного кодексу України. З цього приводу хотілося б зазначити, що кодифікація законодавства є лише формою його систематизації і не обов'язково несе у собі щось нове. Крім того, враховуючи той факт, що законодавства про інформатизацію чи ІТ-галузь просто не існує, то немає чого і систематизувати. Реформування законодавства доцільно було б почати не з пустого місця, а з доопрацювання та підготовки нової редакції Закону "Про телекомунікації". Оскільки абсолютно неврегульованим залишається питання управління доменною індустрією на основі принципів мультистейкхолдеризму. Чергові спроби уряду з підготовки Закону "Про кібербезпеку" також розбились об скелі галузевих лобістів.
– Які кроки зроблені для підтримки вітчизняної ІТ-галузі?
– Робота у цьому напрямку була розпочата протягом останніх років ухваленням змін до Податкового кодексу щодо особливостей оподаткування суб'єктів індустрії програмної продукції та Закону "Про державну підтримку розвитку індустрії програмної продукції".
Були також спроби зменшити податкове навантаження на ІТ-шників, зменшивши обсяг соціальних відрахувань із заробітної плати, проте далі першого читання вони не пішли – з одного боку, через небажання уряду збільшувати і без того великий дефіцит пенсійного та інших фондів, який теоретично міг виникнути при застосуванні схем оптимізації податків при незначній детінізації галузі, а з іншого боку, неоднозначним сприйняттям ІТ-спільнотою механізму реалізації національного проекту Технополіс.
– Чи може стати галузь ІКТ драйвером розвитку економіки України і що для цього потрібно?
– Сьогодні політики називають аграрний та ІТ-сектор найбільш можливими локомотивами для подальшого розвитку економіки України. З першим я цілком погоджуюсь, бо крім експортної виручки сільське господарство тягне за собою розвиток транспортної інфраструктури, машинобудування та хімічної промисловості. Але аграрії також "сидять" на відшкодуванні ПДВ.
Із ІТ ситуація дещо інша. По-перше, дана галузь, на жаль, є однією з найбільш тінізованих. У першу чергу, це стосується аустсорсингу, який приносить близько 2 млрд. дол. США валютної виручки, що є значним внеском в торговий баланс. Переважна більшість цього бізнесу "оптимізована" і майже не сплачує податків, проте вимагає від галузі освіти все більше і більше спеціалістів через значний попит і, по суті, "перегрів" цього сегменту ринку праці. Ситуація є ненормальною, коли без трьох днів магістр отримує зарплату в 10 разів більшу, ніж професор, котрий читає йому теорію ймовірності та математичну статистику.
Таким чином, нинішня система оподаткування є гальмом розвитку передових галузей української економіки. Реформування системи варто було б почати із принципу "платять мало, але всі", відмінити ПДВ, який субсидує експорт і, по суті, є податком на заробітну плату та прибуток, які і так вже обкладені податками – а отже, ПДВ стимулює низьку зарплату та мінімізацію прибутку. Запровадити податок з продажу, який стимулюватиме побудову вертикально інтегрованих ланцюгів та великих вітчизняних корпорацій. До мінімуму зменшити єдиний соціальний внесок для всіх категорій населення, а не лише для ІТ, та примусити всіх перейти на загальну систему надзвичайно спрощеного оподаткування. Саме ці кроки здатні стати поштовхом для розвитку економіки.
– Означте, будь ласка, економічний ефект від запровадження ІТ у державному секторі. Деякі експерти стверджують, що запровадження системи єдиного вікна електронних послуг та електронного документообігу зменшить витрати бюджету та корупцію, і на це потрібно лише 2-4 місяці.
– Я б назвав людей, які називають такі короткі строки і дають так оптимістичні прогнози, горе-експертами. Реалії набагато складніші. Запровадження системи електронного документообігу вимагає не тільки реалізації відповідних програмних рішень, а також тягне за собою модернізацію обладнання, вдосконалення інфраструктури телекомунікацій та навчання персоналу. За один рік таке не робиться. Крім того, люди які відповідають сьогодні за запровадження системи електронного урядування, не розуміють основного – ступеню готовності споживачів відповідних послуг до реалізації зазначених новацій.
У нас тільки 50% користувачів інтернету можуть похвалитись наявністю у них широкосмугового доступу (ШСД). Численні дослідження показують, що збільшення на 10% проникнення ШСД збільшує темп приросту ВВП на 1% на рік, а прискорення швидкості інтернету на 1Мбіт призводить до зростання ВВП на 0,25%. Саме на цьому питанні варто було б зосередитись у першу чергу. А сьогодні Уряд, незважаючи на рекомендації профільного Комітету та парламентських слухань, навіть не приступив до розробки національного плану ШСД. Крім того, вже на часі розгортання 4G-мережі, оскільки третє покоління по суті вже є морально застарілим, а у нас більше року триває дискусія щодо вартості ліцензій на 3G. Ці ліцензії варто було би продавати за 1 гривню, і віддавати їх тим компаніям, які покриють 99,9% території України із гарантованою швидкістю 10Мбіт/с, а той, хто не реалізує проект у зазначені строки, нехай заплатить за частоту 1млрд дол. США, якою є її вартість за умови капіталізації прибутку в наступні 10 років. На скільки відсотків зросте ВВП – не важко порахувати, і за такої схеми швидкість запровадження ШСД та відсоток покриття території є набагато важливішим критерієм, ніж вартість ліцензії для бюджету.
– Представляючи Україну в урядовому дорадчому комітеті Інтернет-корпорації із присвоєння імен та номерів (GAC ICANN), які ключові проблеми Ви порушували, і яким чином діяльність глобальної корпорації пов'язана з Україною?
– Моя участь у роботі урядового комітету ICANN була розпочата в якості консультанта України на 50-й зустрічі у Лондоні в червні 2014 року. За свідченням секретаріату комітету, це був перший офіційний візит представника від України на зустріч, і, як виявилось, не з пустими руками. Наприклад, за підтримки Комітету було проведено у Києві віддалений термінал участі у EuroDIG-2014 – т.зв. хаб, на якому погоджено робочий текст Меморандуму v 2.0. моделі багатостороннього механізму управління інтернету на основі принципів NetMundial. Зазначений документ є основним серед останніх найбільш прогресивних розробок у сфері управління інтернетом, і, як виявилось, Україна з такими пропозиціями була одною з перших країн, хто підготував на основі міжнародних рекомендацій свій варіант багатостороннього механізму управління.
Зазначений документ було відзначено навіть деякими відділеннями інтернет-спільноти ISOC на рівні країн. Було підтримано спільну пропозицію Ради Європи та Європейської комісії щодо просування керівництва із захисту прав людини в інтернеті. Вже у жовтні на зустрічі ICANN в Лос-Анджелесі, поруч із пропозиціями Перу щодо включення положень до правил ICANN (т.зв. Bylaws) із захисту прав людини, було запропоновано таку редакцію згаданих положень: 1) Кожна людина має рівне право доступу до інтернету, без якого неможливо реалізувати права людини у повному обсязі без обмежень; 2) право на доступ до інтернету є основним правом людини у кібер-епоху.
Я запропонував розглядати питання забезпечення прав людини у контексті забезпечення доступу громадян до мережі інтернет, без якого неможливо реалізувати їх права у повному обсязі. Інтернет сьогодні відкриває необмежені можливості для освіти та розвитку особистості. Зазначений "рецепт" перед поданням на розгляд до ICANN було остаточно формалізовано під час дистанційної участі у глобальному Форумі з управління інтернетом (IGF 2014), який у вересні цього року відбувся у Стамбулі.
Усвідомивши можливості інтернету, у першу чергу – для малозабезпечених сімей та молоді, ми зрозуміємо, що доступ до мережі для людей із країн, що розвиваються, по суті означає доступ до реалізації базових прав людини. Сьогодні ICANN може стати тією рушійною силою, яка підштовхне глобальну інтернет-спільноту до удосконалення правил та пропагування ідей щодо забезпечення гарантованого права доступу до інтернету.
– У рейтингу ООН з рівня електронного урядування Україна посідає 87 місце із 193. Кількісні позиції країни відображають її рейтинг за кількома параметрами: ступінь охоплення інтернет-послугами, рівень розвитку ІКТ-інфраструктури та людський капітал. Як ви оцінюєте стан цих компонентів, і чи зможе Україна в короткостроковій перспективі подолати розрив у кілька десятків позицій?
– В Україні зрілим є лише перший компонент: дійсно, локальні сервіси надзвичайно розвинені, але це відбулось дорогою ціною, оскільки ми – інтернет-пірат номер 1 у світі. Звісно, така лояльна позиція щодо нас не може бути вічною, і такий швидкий розвиток сервісів із нелегальним контентом може коштувати значних фінансових санкцій. Тому наш інтернет-бізнес, у першу чергу – рекламний, має легалізуватись і почати платити податки, а не виводити капітали через сумнівні еквіваленти грошових "титульних знаків" за допомогою інтернет-обмінників. Часи анархії повинні минути.
Рівень розвитку інфраструктури є цілком задовільним, на неї є попит навіть там, де немає бродбенду. У коаліційній угоді є тези щодо цієї проблеми, сподіваюсь, вони знайдуть своє практичне вирішення поряд із розподілом частот зв'язку нових поколінь. Щодо третього компоненту – людського капіталу, – я не бачу жодних перспектив у наступні 10 років. Потрібно пам'ятати, що Україна за рівнем ВВП на душу населення відстає навіть від Намібії, країни, де 90% території займає пустеля. Реально покращити умови життя за такий короткий проміжок часу, навіть за умови зростання ВВП завдяки новому економічному "диву", просто неможливо.
– Які здобутки Комітету з питань ІТ Верховної Ради України попереднього скликання варто виділити? Які завдання можуть стояти перед Комітетом у наступному скликанні?
– У вересні 2013 мною був розроблений План дій щодо залучення Комітету з питань інформатизації та інформаційних технологій до управління інтернетом на локальному та міжнародному рівнях на 2013-2015 роки. Тоді багато із поставлених задач здавались мені нездійсненими, але наполегливість та швидка зміна багатьох обставин дозволили їх реалізувати. Сьогодні лише грудень 2014-го, а план по суті є виконаним, тому Комітет у новому скликанні буде трансформовано. Якщо не збавляти темпів та не пірнати в галузеві інтриги, розпочате можна значно примножити, від чого виграє і держава, і кінцеві користувачі інтернету, і сама індустрія.
Окрім згаданого вище, хотів би відзначити такі моменти. Комітет фактично став основним стейхолдером і зайняв консолідуючу позицію серед нашої надзвичайно диверсифікованої інтернет-спільноти. Здійснено низку заходів, присвячених всеєвропейській ініціативі Дня безпечнішого інтернету 5 лютого 2014 року, підготовлені рекомендації за результатом відповідного круглого столу щодо створення українського центру безпечнішого інтернету як складової – Інсейф – європейської мережі центрів підтримки безпечного і відповідального використання інтернету і мобільних пристроїв для дітей та неповнолітніх. Комітет з питань ІТ став партнером реалізації спільного проекту Ради Європи та ЄС "Зміцнення інформаційного суспільства в Україні" для розробки нового ІТ-законодавства на базі європейського досвіду.
Серед локальних здобутків я би назвав насамперед такі: проект концепції поетапного переходу роботи Комітетів на безпаперову форму спільно із лідерами ІКТ; підготовку відповідних резолюцій заходів Комітету для Уряду щодо розробки національного плану розвитку широкосмугового доступу до мережі інтернет (розвиток бродбенду вже було визначено одним із пунктів Коаліційної угоди); створення робочої групи з розробки нового Cyrillic IDN RFC. У разі імплементації цього стандарту стане можливим запуск роботи електронної пошти типу українська@сім'я.укр у всьому світі на всіх платформах RFC.
– В якому напрямку варто проводити законотворчу роботу реформованому Комітету з питань інформатизації та зв'язку?
– Вже давно виникла потреба у вдосконаленні законодавства України щодо реєстрації та використання доменних імен в українському сегменті мережі інтернет, унормуванні правил реєстрації у доменах .UA і .УКР. та вирішенні питання доменних конфліктів. Вже на часі імплементація європейських практик захисту законних прав та свобод людини у інформаційній сфері; також особливої уваги потребує захист свідомості неповнолітніх від небажаного їм контенту. Наприклад, через безконтрольний доступ до порно, навіть в соціальних мережах, діти стають не тільки його активними споживачами, а й постачальниками. Крім того, мало кого цікавить, чи безпечна для психіки 6-місячного малюка інтернет-реклама, яку пускають різні онлайн-платформи під час відтворення навчальних відеороликів для немовлят та дітей.
Ринок інтернет-реклами ще у 2013 році сягав майже 2 млрд. грн., при цьому 80% ринку знаходиться у тіні і не сплачує податків, хоча несе майже аналогічні трансфертні витрати у межах 5-10%, фінансуючи такі ж напівлегальні схеми обміну т.зв. сумнівно легальних інтернет-валют. Наші законотворці мали б знайти оптимальний рецепт із детінізації цього сегменту економіки, 60% якого, до речі, займають російські компанії. У багатьох парламентах ЄС йде дуже активна дискусія щодо пошуку оптимальної моделі оподаткування міжнародних компаній, що працюють у локальних сегментах мережі інтернет. По суті, імпорт послуг – теж імпорт, навіть якщо його імпортують із Дубліну чи Москви, його треба розмитнювати зі сплатою всіх платежів або реєструвати локальну компанію і працювати як резидент. Але для цього необхідно створити прийнятні умови для сплати податків та легалізації систем онлайн-платежів.
Багато з цих завдань можна було б реалізувати шляхом ухвалення нового закону про електронну комерцію, телекомунікації, програми розвитку ІКТ, врегулювавши, у першу чергу, практику використання цифрового підпису та відповідних цифрових ключів тощо. Для цього необхідна фахова готовність нового складу Комітету, згуртована експертна команда його секретаріату, відкритий збалансований діалог із галузевими асоціаціями та громадськістю.
Всі ці компоненти є необхідною умовою ефективної роботи Комітету, без чого його діяльність може стати просто декоративною або перетворитись на майданчик для просування підготовлених десь проектів під обмежене коло замовників. До чого все це може призвести – наше суспільство побачило на прикладі цифрового телебачення, яке, до речі, просто помре протягом наступних 10-15 років, оскільки все буде у бродбенді – окремо радіо, ТБ, телефон і інтернет вже не існуватимуть.
3 
8642
Коментарі