Подорожчання стратегічного продукту харчування – хліба – яке відбулось у 2014 році, не лише викликало неабиякий суспільний резонанс, а й може стати серйозним випробування у забезпеченні продовольчої безпеки держави та індикатором урядової продовольчої політики. Справжні причини зростання ціни на хліб та хлібобулочні вироби, а також вплив управлінських рішень та конкуренції на процес ціноутворення досліджували фахівці громадської організації "Публічний аудит".
Що може бути важливішим за стабільне забезпечення населення основним продуктом харчування – хлібом?! Сьогодні високі обсяги виробництва зерна в Україні в повній мірі забезпечують потреби внутрішнього ринку, в тому числі - хлібопекарської галузі. Разом з тим, одного лише факту достатнього і безперебійного забезпечення людей хлібом замало. Нині на передній план виходить дещо інший критерій – ціна! Відтак очевидне зростання вартості основного продукту споживчого кошика українців – серйозний привід для занепокоєння та соціального невдовольства.
Лише за офіційними даними (статистика Державної інспекції України з контролю за цінами) станом на 30 жовтня роздрібна ціна на три основні види хліба у торгівельних мережах в середньому по Україні зросла на 17,6%. Тобто у порівнянні з кінцем 2013 року кілограм хлібу подорожчав на 95 копійок.
А за даними ПАТ "Київхліб", ситуація ще гірша: за 2014 рік ціни на хліб зросли більше ніж на 30%.
Хронологія "неурядових" рішень
Серед причин, якими зазвичай урядовці виправдовують цю ситуацію називаються: неоголошена війна, яка відбувається в Україні, подорожчання ціни на газ, падіння курсу гривні та підвищення цін на пальне. Це дійсно важливі фактори, які можуть впливати на формуванні ціни на хліб. Проте на думку експертів, цей вплив на ціноутворення складає в межах 13-15 відсотків, і аж ніяк не виправдовує тридцяти відсотковий ціновий стрибок.
Слід нагадати, що основною ціноутворюючою статтею в структурі собівартості хліба все таки є борошно - 43%. Решта це: інша сировина (5%), паливо (4%), загальновиробничі витрати (7%), електроенергія (1%), заробітна плата основних робітників з нарахуваннями (5%), адміністративні витрати (7%), фінансові витрати (1%), витрати на збут (27%).
На сьогодні наша держава, як один із найпотужніших виробників зерна у світі, має в інтервенційному фонді такі запаси зерна, які дозволяють борошномельним підприємствам переробляти його ще протягом двох років. У свою чергу Аграрний фонд, як установа, що покликана стояти на варті продовольчої безпеки й утримувати ціну на хліб, має виходити на ринок з інтервенціями і продавати борошно хлібопекам за минулорічними цінами закупівлі зерна. Вочевидь, Аграрний фонд не впорався з покладеною на нього місією, внаслідок чого маємо галопуюче зростання ціни на хліб.
Причини – низка незрозумілих, необґрунтованих і відверто недолугих рішень Агрофонду та Уряду, які були ухвалені для того, щоб віднайти нові канали наповнення спеціального фонду Державного бюджету.
Так, спочатку 1 липня 2014 року Агрофонд підняв ціни на борошно на 7 %. Далі, у серпні з'явилась Постанова Уряду (№ 381), яка внесла корективи у рецептуру випікання хліба. Якщо раніше з борошна, закупленого у Агрофонду, можна було випікати популярні серед населення хлібобулочні вироби зі складною рецептурою, то згідно з урядовими нововведеннями, відтепер його можна використовувати лише на "простий" хліб – без цукру, жиру тощо. Зауважимо, що такі вироби майже не користуються попитом, а рентабельність його виробництва складає мінус 40 відсотків. Та останньою краплею для пекарів стало чергове підвищення ціни на борошно від Агрофонду на 22,7% з 3 вересня 2014 року.
В результаті цих урядових дій та рішень українські хлібопеки просто припинили закуповувати борошно в Агрофонді. Це абсолютно зрозуміло: адже вартість його - майже середньоринкова, а якість – не найвища. Плюс – необхідна попередня оплата та витрати на доставку.
По факту маємо, що у сучасній вкрай складній економічній ситуації, по гаманцю пересічного українця "б'є" ще й зростання ціни на головний продукт споживчого кошика – хліба.
Думаю не варто говорити, наскільки болючим це є для соціально вразливого населення, яке складають пенсіонери, безробітні та малоймущі. Це ще один приклад того, як "вдало" вміють урядовці перекласти прогалини в Державному бюджеті на плечі пересічних українців.
"Тіньовий" хліб та недобросовісна конкуренція
Без сумніву - хлібопекарська галузь – є стратегічною для будь якої країни і є важливим індикатором продовольчої безпеки. Разом з тим сьогодні ми маємо тенденцію до тінізації ринку виробництва хліба та хлібобулочних виробів та укоріненні у цьому сегменті нечесної конкуренції.
Нині лише 34% хліба виробляється промисловими хлібозаводами, а 66% обсягів виробництва залишаються поза статистичною звітністю. Тобто 3034 тис. тон хлібобулочної продукції (понад 24 млрд. грн.), виготовляється "в тіні". Не варто говорити, що податки від такої діяльності не сплачуються до бюджетів всіх рівнів.
Показовим прикладом у цьому контексті може стати аналіз ринку виробництва хліба та хлібобулочних виробів у Києві та Київській області. На Київщині "хлібні місця" посідають три основні виробники: ПАТ "Київхліб", ВАТ "Холдингова компанія "Хлібні інвестиції" (ТМ "ЦарХліб"), ТОВ "Українсько-словенське спільне підприємство "Київський обласний хлібопекарський комплекс" - більш відоме як ТМ "Кулиничі".
Донедавна, а точніше до 2012 року, беззаперечним хлібопеком-монополістом та основним наповнювачем місцевого бюджету на Київщині було ПАТ "Київхліб", до складу якого входить 5 виробничих цехів у столиці та 5 хлібозаводів в області. Потужність підприємства складала 1100 тон/добу. А вже сьогодні цей показник знизився до 490 тон хлібобулочних виробів на день.
Позиції ПАТ "Київхліб" похитнулись у 2012 році, коли у підприємства з'явилось два конкуренти. Так, у квітні 2012 в селі Нові Петрівці запрацював "Перший Столичний хлібозавод" (ТМ "ЦарХліб"), яке є підприємством ВАТ "Холдингова компанія "Хлібні інвестиції". Сьогодні хлібозавод випікає 80 тон виробів на добу. Крім цього, у жовтні 2012 року на київському ринку пекарів з'явився ще один гравець - ТМ "Кулиничі". Потужність заводу на сьогодні складає майже 90 тон хлібобулочних виробів на добу.
Здавалося б: наявність конкурентної боротьби має позитивно впливати на ціну хліба і, за логікою, зменшувати її. Як це є у цивілізованих і розвинутих країнах. Проте у нас картина дещо інша.
Яких саме правил дотримуються основні гравці, наскільки вони є чесними і прозорими стає зрозумілим, якщо проаналізувати їх на прикладі двох найбільших виробників Київщини: ТМ "Київхліб" та ТМ "Кулиничі". Зробити це нескладно – варто лише вивчити результати їхньої фінансової діяльності за 2013 рік. Такий ретельний аналіз і здійснили фахівці ГО "Публічний аудит".
Вони порахували, що, якщо порівняти обсяги виробництва хлібобулочних виробів двох підприємств, виходимо на співвідношення між конкурентами як 5 до 1 (490 тон на добу проти 90 тон).
Відповідно до фінансової звітності, чистий дохід ТМ "Київхліб" становить 1886,5 млн. грн., а ТМ "Кулиничі" - 94,2 млн. грн., а це вже співвідношення майже 20:1. Разом з тим, експерти шляхом нескладних обчислень, які містяться у їхньому дослідженні, доводять, що реальний показник доходу ТМ "Кулиничі" є набагато вищим, ніж у офіційній податковій звітності, а саме 344,9 млн. грн.
ГО "Публічний аудит" також детально проаналізувало кожний з таких показників діяльності обох підприємств як: собівартість реалізованої продукції, чистий прибуток; рентабельність; сплата податку на прибуток; структура витрат на оплату праці; відрахування на соціальні заходи. Результати обчислень дозволили зробити досить дивний і разом з тим показовий висновк. А саме: маючи лише п'ятикратну перевагу в об'ємі ринку і реалізації хліба, ТМ "Київхліб" платить у 20 разів більше податків, у 108 разів більше коштів на оплату праці та у 199 разів більше соціальних виплат. Крім того, така недобросовісна конкуренція та тіньовий ринок виробництва хліба, призвели до того, що одне із основних, стратегічних і бюджетонаповнюючих підприємств Києва тільки за 8 місяців 2014 року отримало чистий збиток на суму близько 20 млн. грн. Відтак, за цілком обґрунтованою і логічною думкою публічних аудиторів, такі неприродні перекоси повинні стати об'єктом прискіпливого вивчення відповідних державних установ: прокуратури, Державної фіскальної служби України, міліції тощо.
Крім того, слід розуміти, що неконтрольовані обсяги виробництва хлібопродуктів є прямою підставою для підвищення ціни на хліб. Адже, чим більше товарів виробляється без контролю держави, тим вища собівартість продукції офіційних виробників.
Nota bene! Як змінити ситуацію. Замість висновків.
Резюмуючи дослідження ГО "Публічний аудит" , маємо три основні причини зростання ціни на хліб: недалекоглядні і вкрай нерозумні дії держави, тіньове виробництво і недобросовісна конкуренція на ринку виробництва хліба та хлібобулочних виробів, а також низка об'єктивних чинників (падіння національної валюти, зріст цін на газ і нафту).
Серед рекомендацій, які пропонує ГО "Публічний аудит" для розв'язанні цієї гострої соціальної проблеми, слід відмітити: термінове здійснення перевірки всіх гравців ринку; послаблення ручного контролю за ціноутворенням; відміна Постанови КМУ від 27.08 2014 року № 381 та відновлення поставок від АФ борошна для випікання основних видів хліба за минулорічними цінами; внесення змін до Закону України "Про ціни і ціноутворення" (зокрема запровадження системи компенсаційних виплат у зв'язку із зростанням цін не підприємствам-виробникам, а безпосередньо малозабезпеченим верствам населення); передбачення бюджетах на 2015 рік коштів для надання адресної допомоги малозабезпеченим верствам населення.
7 
8642
Коментарі