Десятиліттями транспортні та транзитні потужності України були надійним джерелом наповнення бюджету. Цьому сприяє ключове розташування нашої держави - на шляху між Сходом і Заходом. Однак останні кроки в прибутковою і стабільно працюючої галузі дивують, відзначають експерти. Ми можемо втратити курку, що несе країні золоті яйця.
Мова йде про таку вигідну для України справу, як транспортування по території України і перевантаження на морські судна рідкого аміаку. Цими послугами, що дають прибуток і стабільні надходження до бюджету, займаються два державних підприємства: "Укрхімтрансаміак", що забезпечує транспортування аміаку, і Одеський припортовий завод, де перевантажують аміак на судна.
Однак, минулого року в діяльності зазначених підприємств почалися проблеми. І пов'язані вони були не з погіршенням економічної ситуації в країні, а з банальними, на перший погляд господарськими спорами двох заводів. Одеський припортовий завод (ОПЗ) протягом минулого року (починаючи з травня місяця) кілька разів в односторонньому порядку підвищував тарифи на транспортування і зберігання аміаку. Підприємства - партнери ОПЗ, хоч і несли фінансові збитки, контрактів з Одеським припортовим не розривати - поки такі підвищення тарифів не стали для них "непідйомними".
Так у листопаді 2014 Одеський припортовий завод в черговий раз збільшив свої тарифи на 50%. І в черговий раз не надав підприємствам - партнерам виразних обґрунтувань своїх дій. Все чим, змогли тоді аргументувати свої дії керівники ОПЗ - так це посилатися на відповідні тарифи в США і Європі. Але ж там зовсім інша економічна ситуація, і набагато вище собівартість самих робіт, пов'язаних перевантаженням аміаку - в країнах, до яких апелював ОПЗ, аміак доставляється в порт по залізниці, а у нас - по трубопроводу (що на 40% дешевше).
Керівництво "Укрхімтрансаміаку" спочатку спробувало вирішити питання цивілізованим шляхом, шляхом компромісу - адже обидва підприємства мають одного і того ж власника - державу. Спочатку була пропозиція залучити незалежних аудиторів, які повинні будуть сформулювати економічно обґрунтовані тарифи - ОПЗ відмовилися. Потім "Укрхімтрансаміак" ініціював розгляд дій ОПЗ на нараді в Мінекономрозвитку (обидва підприємства є підвідомчими Міністерства). Не допомогло й це. Далі, вичерпавши всі "мирні" засоби, "Укрхімтрансаміак" був змушений подати на ОПЗ в суд. До слова, на думку фахівців, перспективи оскаржити підвищення тарифів ОПЗ у "Укрхімтрансаміаку" дуже високі. Можливо, усвідомлення цієї обставини і підштовхнуло керівництво Одеського припортового до більш ніж дивного рішення - зупинити прокачування аміаку і зовсім, відмовившись виконувати всі взяті на себе за контрактами зобов'язання. Спочатку це було зроблено 8, потім - 22 січня поточного року. Як результат, ОПЗ, "Укрхімтрансаміак" та інші підприємства, задіяні в технологічному процесі, зазнали колосальних збитків, внаслідок чого державний бюджет недоотримав величезні суми грошей у вигляді податків.
Дії ОПЗ важко пояснити логікою або діловим розрахунком. Ще важче - з точки зору інтересу держави. Адже дії одного державного підприємства призводять до того, що інше держпідприємство не може виконувати зобов'язання, визначені контрактами.
В умовах жорстокої економічної кризи зменшуються відрахування до бюджету, які неможливо компенсувати з інших джерел. Держава несе прямі економічні та репутаційні втрати.
До цього варто додати серйозні проблеми на самих підприємствах, включених в процес транспортування і зберігання аміаку - затримки з виплатами зарплат, скорочення штату почалися ще в минулому році. У грудні 2014 року робітники ОПЗ навіть зверталися до Президента України та губернатору Одеської області з проханням про допомогу.
Схоже, замість вирішення своїх фінансових проблем, які накопичуються, мов снігова куля, керівництво ОПЗ призупиненням прокачування аміаку немов свідомо посилює проблему.
Залишається тільки здогадуватися - в чиїх інтересах?
На думку експертів, пояснення настільки дивної поведінки директора Одеського припортового може бути в тому, що підприємство готується до приватизації. А керівник припортового (до речі, беззмінний на своїй посаді з 1989 р) просто намагається занизити можливу вартість підприємства на майбутньому аукціоні - на догоду майбутньому інвестору.
Можливо, компетентним органам варто уважніше вивчити проблемну ситуацію, що склалася навколо Одеського припортового заводу. Адже збитки для державного бюджету, пов'язані з призупиненням прокачування рідкого аміаку - очевидні, а проблеми такого, здавалося б локального характеру - не менше істотні, ніж наприклад, боротьба з корупцією у владі чи зовнішні загрози безпеці нашої країни.
"ОПЗ повністю в боргах перед структурами Фірташа. Уряд нічого не робить, щоб вирішити цю кризу. Не проводить приватизацію. Тому маємо ситуацію, коли два великих держпідприємства – "ОПЗ і" Укрхімтрансаміак "- протидіють один одному, а в програші опиняються економіка країни і бюджет . Одна з версій розвитку сьогоднішньої ситуації - навмисне заниження вартості ОПЗ перед його майбутньої приватизацією. Це типова схема діяльності наших олігархів, які хочуть отримати об'єкт якомога дешевше. На нього вже давно претендують Фірташ і Коломойський, в результаті їх конкуренції відбудеться повна зупинка підприємства. Поки вони будуть ділити "пироги", від заводу нічого не залишиться.
Виходячи з бездіяльності уряду і повної влади олігархів в країні, всі держпідприємства будуть в критичному стані. Уряд залежить від мільярдерів - тому спокійно спостерігає за їх "розбірками". При цьому жодних реформ самої процедури приватизації не проводитиметься. Старі корупційні схеми залишилися. Стало ще гірше. Раніше олігархи хоча б президента боялися, а тепер взагалі нікого не бояться", вважає економіст Олександр Бондар.
4 
8642
Коментарі
1