Із 17 по 20 лютого в Києві відбудеться I Всеукраїнський відкритий молодіжний конкурс фортепіанної музики Мирослава Скорика (Skoryk Competition).
Взяти участь у цьому творчому змаганні зможуть піаністи віком від 13-ти до 17 років (1 категорія), 18—23 роки (2 категорія). Преміальний фонд: І премія — 3000 у.о., ІІ — 1500 у.о., ІІІ — 1000 у.о.
З Мирославом Скориком розмовляємо у приміщенні Національної опери.
Конкурс фортепіанної музики проходить під Вашим іменем. У чому його особливості?
Це є конкурс молодих піаністів, підтримка будучих зірок, а не тих, які уже завоювали собі визнання. Цей конкурс ініціював не я — мені запропонували. Виконуватимуть тільки мою фортепіанну музику. Її досить багато. Для композитора дуже важливо — щоб його виконували. Найважніше для мене — що уже протягом багатьох років моя музика без моєї особливої пропаганди виконується. І школярі її люблять. А їх на змусиш грати музику, яка їм не подобається.
Як триває підготовка до конкурсу?
Тяжко. Багато проблєм. По-перше, фінансові. Надіємося, що ми їх подолаємо. Премії переможцям достойні.
Уже відібрано 16 конкурсантів. Це непогано, як для першого разу. Тим більше, що конкурс складний. Моя музика не така проста. Але молодь зараз дуже просунута. І їй ця музика під силу.
Конкурс не має достатнього фінансування?
Ми надіємось на фінанси. Але це все ж таки великі кошти. І ми шукаємо спонсорів.
Наприклад, є в Україні конкурс фортепіанної музики пам'яті Володимира Горовиця. Торік їм не вдалося провести конкурс. То конкурс вагомий, для багатьох вікових категорій учасників. Тому він вимагає багато грошей, яких не могли знайти. І конкурс не відбувся.
На ваше спостереження, музиканти з яких країн складають найбільше конкуренцію українцям?
Сильні японці і китайці. Вони дуже працьовиті — працюють далеко наполегливіше, ніж наші. Технічно вони часом навіть кращі за нас. Але їм бракує певних мистецьких якостей - виразу, емоцій. Вони часом є надто механічні. Так було тривалий час. Японці й китайці на конкурсах грали досконало, але душі не було. І це відчувалося. Але останнім часом вони дуже прогресували, бо запросили до себе наших викладачів. Вони їх готують, і тепер японці складають нам дійсно серйозну конкуренцію.
Як молодий музикант в Україні може зараз собі пробити дорогу? Чи може він зробити ім'я на батьківщині?
Багато наших піаністів роблять ім'я на світових конкурсах. Це нормальна ситуація. Але багатьох виховали і вітчизняні конкурси — Горовиця, Лисенка, наприклад.
Український піаніст Антоній Боришевський також починав з конкурсів. Він поїхав на конкурс в Тель-Авів і зайняв перше місце. Він зараз один з провідних виконавців України.
Вашу музику виконують незмінною, чи у варіаціях, переробках?
Піаністичний конкурс — чисто академічний. Там треба виконувати - як написав композитор. Ы по цьому судять. Нові оранжування недопустимі.
Критично ставитеся до виконання своїх творів?
Я уважно дослухаюся. Але допускаю різні відхилення у стилі виконання, якщо вони продиктовані внутрішніми відчуттями музиканта чи оригінальним підходом. Шопена можна виконати так, що враження буде, ніби його досі не чули. Допускаю різні трактовки і моїх творів.
Вам за радянського часу було завжди легко працювати, чи зустрічалися з несприйняттям?
Всього було. Зараз свобода. Пиши шо хоч. Ніхто не скаже тобі, що то не так ідеологічно. А раніше було треба писати ідеологічні опери, кантати. Зате була фінансова основа.
Ви писали ідеологічні речі?
Ну, як вам сказати... жити в суспільстві і бути вільним від нього неможливо. Майже не писав.
У Москві я вчився, у композитора Кабалевського. Він був дуже добрий, але дуже радянський. На його завдання мені довелося писати кантату на вірші литовського поета Межелайтіса, називалася "Я людина". Вона закінчувалася словами : "Я людина, я комуніст".
У вас не було думки присвятити якийсь твір боротьбі України у нинішній війні, нашим героям?
Події свіжі. Написати швидко про них неможливо. Треба мати час. Нещодавно я написав тріо для скрипки, фортепіано і віолончелі. Там три частини. Одна з них має підзаголовок "Покаянний псалм". Вона присвячена нашим подіям. Виконується і сприймається з відчуттям.
Написання музики — тривалий процес. Часом приходить натхнення, але частіше треба довго працювати. Бетховен, творячи тему п'ятої симфонії, написав у зошиті 20 її варіантів, поки остаточного нарешті не знайшов досконале рішення. Я дуже не люблю відповідати на питання "над чим я працюю".
Якось поділився з журналістом планами, що збираюся писати симфонію. Він зробив заголовком "Це буде симфонія!" З тих пір я жодної симфонії не написав. Тому я ніколи наперед зараз не кажу, що я пишу і що це буде. Це розхолоджує, створює гальмо.
Переможці конкурсу музики Мирослава Скорика зможуть брати участь у майстер-класах відомих музикантів, а також виступати на концертних майданчиках України, зокрема у супроводі оркестру під орудою Мирослава Скорика.
Засновник конкурсу — "Благодійний фонд Анни Томасишин", співорганізатори — Національна музична академія України та Національна спілка композиторів України. Конкурс проводиться під патронатом Марини Порошенко та за сприяння Міністерства культури України.
Змагання відбуватиметься у два тури. Перший тур — сольні виступи, до другого туру допускатимуть по чотири конкурсанти, відібрані у кожній віковій категорії. До складу журі увійшли авторитетні піаністи та музичні діячі: Мирослав Скорик, піаністка Лілі Дорфман, професор НМАУ Юрій Кот, музикознавець Леся Олійник, піаніст Дмитро Суховієнко, доцент НМАУ Борис Федоров.
2 
4880
Коментарі