"Нація мусить себе полюбити", - стверджує авторка книги "Скриня. Речі сили" Ярина Винницька. Цим виданням львівська письменниця сподівається змінити стереотипи про Україну. Називає це спробою національної психотерапії.

"Ексклюзивне подарункове видання зі спецефектами", як зазначає сторінка видавництва, присвячене речам із життя українського народу, що стали символами. Містить розділи: Кераміка, Ікона, Рушники, Трійця, Килими, Сорочки, Плахти, Намисто, Скриня. Оздоблена книга мереживною висічкою, об'ємними рельєфними малюнками, друком на прозорій плівці.

"Арт-бук "Скриня. Речі Сили" - це спроба систематизувати те, з чого колись складався світ наших бабусь і що невблаганно зникає з нашого життя, наче міфічна Атлантида. … З ними у домі стає добре, затишно… бо ви опиняєтеся "за тишею", - йдеться на сайті "Видавництва Старого Лева".

Книгу представлять на Форумі видавців у Львові. Перший наклад розійшовся за минулі два тижні.

На додачу до друкованої книжки студія Nravo розробила скорочену мультимедійну презентацію для операційних систем iOS та Android.

Текст для анімованої презентації начитав співак гурту "Мандри" Фома. Сама ж екскурсія книгою відбувається під спів Іванки Червінської - учасниці "Голосу Країни".

"Поки що це тільки тізер. Повна версія програми міститиме більше сторінок, а також квести, пазли, складні розмальовки, ігри. І кожен розділ буде мати свою окрему музичну тему", - анонсує львів'янка.

Наразі мобільний застосунок знайомить із трьома сторінками кожного розділу.

"Хочемо, щоб ця книга стала національною психотерапією. Вона є спробою змінити культурні стереотипи про Україну для початку серед самих українців. Нам як нації життєво необхідно пізнати й полюбити себе в усій величі та красі. Більшість із нас не підозрює про існування таких шедеврів українського народного генія як гуцульська ікона на склі, ритуальний свічник-трійця чи полтавський рушник. Це рух у бік творення бренду "Україна", який має бути впізнаваний у цілому світі. Так як ми впізнаємо шотландський кілт, африканські маски чи японське кімоно. Навіщо ця книга? Співак Стінг на концерті, присвяченому його малій батьківщині – портовому містечку на півночі Англії - сказав "I am fiersly proud of where I come from". Оте незвичне в даному контексті слово fiersly - "люто", "моцно" гордий з того, ким я є. Я хочу, щоб українці були такі "люто горді" з того, хто вони", - так на запитання, навіщо ця книжка, відповідає її співавторка Винницька. Каже, що в роботу над нею вклала досвід цілого життя.

- Я з дитинства під гіптотичним впливом традиційної культури. В такому загіпнотизованому стані їздила в фольклорні експедиції, під час яких збирала власну колекцію артефактів. У студентські роки багато їздила у фольклорі експедиції Покуттям, Гуцульщиною. Нам часто доводилося вишивані сорочки, плахти, кожушки рятувати від знищення міллю чи мишами. Дивна така метаморфоза – унікальні артефакти селянської культури втратили цінність для селян, і жителі міст спричинили міграцію цієї культури в міста, підбираючи скарби буквально на смітниках. Окрім ужиткових речей, ми колекціонували пісні. Їздили в легендарну Крячківку на Полтавщині до фольклорного ансамблю "Древо", щоб навчитися їхньої манери співу - цього відкритого, "дикого" звуковидобуття. ​Потім досліджувала світ традиції через автентичну пісню у театрі Леся Курбаса під керівництвом Наталки Половинки. Весь час шукала діалогу та точок дотику з загадковим світом Великої Традиції. Зрештою, перетворила свій дім на "філіал музею Гончара". Аж поки не зустріла партнерів-співаторів - магічну художницю з Кам'янця-Подільського Юлію Табенську й ідеолога проекту - Дмитра Осипова. Ми втрьох дев'ять місяців, дуже символічно, творили саму плоть книги.

Що таке "світ Великої Традиції"?

- Для мене це таке архетипне досконале село - вмістилище мудрості, знань, інстинктивного довербального відчуття світу. Те, що всі ми знали, але забули. Вишивані та різьблені свідчення з того "кращого" світу вже для нас, як спогад про втрачений рай.

Я завантажив на телефон промо її електронної версії. Чому розділ "Ікони" підписаний словами "Коли люди ставали богами"?

- Там на цих фото сімейні тріади - бабця, мама, внучка - мої родичі, друзі. Оскільки домашні ікони малювали з домочадців, то так люди ставали богами.

Хто ще відомий або важливий долучався до випуску?

- Якби я затегала всіх учасників цього проекту - колекціонерів, фотографів, дизайнерів, видавців, програмістів, співаків, моїх батьків, бабусь, племінниць, подруг - то це був би пост завдовжки в шестиметровий буковинський килим. Можна вважати, що книгу створив український народ. Окремий проект - презентація. З дитинства я не злюбила всіх цих бутафорних церемоніалів, дешевих блискіток і неякісної музики, які вже стали незмінними атрибутами сучасного весілля. Допоки не почула справжніх весільних латканок із Поділля, не побачила полтавських весільних рушників ХІХ ст. І ось, наша презентація - це буде справжнє весілля. "Речі сили" з весільної дівочої скрині, магічний спів "Курбасів" (співаки театру ім. Леся Курбаса. - Gazeta.ua), - це спроба відтворити не форму, а сам дух народного карнавалу.

Але без двох особливих людей мої задуми так і залишилися б тільки задумами. Це Юлія Табенська і Дмитро Осипов. Як я познайомилася з художницею Юлією Табенською - це ледь не детективна історія. Побачила її книги ручної роботи в галереї своєї подруги - письменниці й ілюстраторки Христини Лукащук - і оніміла від захоплення. Це ще було до епохи фейсбуку. Шукала Юлю через кафедру Львівського поліграфічного інституту, дзвонила в Кам'янець-Подільський, де вона тоді працювала. І зрештою у нас склався унікальний творчий тандем. За півроку дуже інтенсивної співпраці на вибухонебезпечній території авторських ідей, бачень, трактувань, у нас не було жодного конфлікту. Все, що пропонувала я, приймала Юля, все, що видавала Юля, викликало в мене захоплення. Тож книга народжена у любові та злагоді. А ще на нашому шляху з'явився Дмитро Осипов - ідеолог проекту й інвестор. І тепер я точно знаю, що вчитель або партнер приходить тоді, коли готовий учень. Повірив і пройшов із нами весь шлях, розробляючи ідею, концепцію книги і цілого проекту. З'явився, як у казці, саме тоді, коли ми втратили сподівання на фінансову підтримку. Прийшов, побачив і переміг.

Що отримає людина, відгорнувши обкладинку? Не віртуальну.

- Нагоду відправитись у подорож. Як у Країну мрій, куди "несе ріка в фантастичному човні". Це шанс змінити буденний стан свідомості. Як Аліса стрибнути в чарівний світ народного мистецтва, зачаруватись і закохатись.

Зазначено, що арт-бук - дітище проекту "Ковчег Україна".

- Ковчег - це арт-платформа, яка обєднає багато проектів про найкраще, що створили українці. Книга - перший із запланованих.

Попередня презентація відбулась у Львові просто неба за участю артистів Театру імені Леся Курбаса.

Того вечора заховані в скрині речі сили ожили на стінах Домініканського собору:

Відео зі сторінки організації "Ковчег Україна" в соцмережі. Фото отримані від Ярини Винницької.

×