27 листопада виходить в український прокат кінокартина Анни Акулевич "Це я". Стрічку показуватимуть у столичному кінотеатрі "Київ". Сценаристом і продюсером виступив режисер Олег Фіалко. Композитор фільму - Олег Скрипка.
За сюжетом москвичка Яна посварилась із чоловіком і їде до батьків в українське село. Там з усіма постійно свариться-мириться і зустрічає своє шкільне кохання. У стрічці звичайні не прилизані сільські мешканці, ролі яких виконали не столичні актори чи кінозірки. Сестру головної героїні зіграла учасниця шоу "Від пацанки до панянки" Вікторія Зубрейчук, а доньку Ганна Ткач - переможниця "Голосу. Діти".
На італійському фестивалі в місті Лучіано картина отримала Гран-прі та приз за музичне оформлення.
Про роботу з акторами, мову у фільмі та відчуття сорому через походження Gazeta.ua поспілкувалась із режисеркою картини Анною Акулевич.
Чому вирішили знімати про село?
- Сама виросла в смт. Весняне у Миколаївської області, тому для мене це близька тема. Перший фільм має бути важливим для автора. Діалоги у фільмі життєві. Писали сценарій разом із Олегом Фіалко. Ми спостерігали за людьми, визначали характери. За кожним героєм є реальний прототип. Наприклад, герой Василь з оголеним у кадрі торсом — це мій сусід. Привезли його на зйомки з Миколаївщини. Він узагалі не боїться камери. Видавав дубль за дублем. Такі, що знімальна група аплодувала стоячи. Жодному акторові за всі дні зйомок не аплодували. Він клептоман, ховає лопати. І у нас вдома бувало забирав ті речі, які ми забували на подвір'ї. Часом знаходили їх у дяді Васі в сараї. У прототипах героїв моїх родичів нема. Хіба з куми моєї мами змалювали сусідку. Вона дуже експресивна. На її роль запросили акторку з Чернігова.
Спеціально шукали акторів з периферії?
- Обов'язково. Вони мусили поводитись природно. Знайомі порадили дуже талановитого баяніста Діму. Але він не пасував до нашої конструкції. Але він настільки цікавий, що вирішили змінити форму сценарію. Баяніст з'являється як персонаж і допомагає випрацювати світ дитини. На ролі шукали колоритних людей. Важлива була зовнішність, яку повинні запам'ятовувати, що несе за собою характер і якусь біографію. Не хотіла брати відомих, за якими тягнеться шлейф. Взяли й аматорів. Мама, Андрій, Яна — професійні. Руденька Віка - фіналістка шоу "Від пацанки до панянки" Вікторія Зубрейчук. Вона дуже артистична і яскрава. За фахом психолог, але її призначення в іншому. Себе не знайшла на той час. Зараз веде корпоративи, ранкові шоу на телебаченні. Я помітила її якраз із телевізора. Вона брала своєю щирістю, прямотою і відкритістю. Плюс фейс. На кастинг приходили фігуристі дівчатка, і треба було у них щось ламати. Я не хотіла цього.
З кого тоді писали історію головної героїні?
- Це злободенна історія села країни і наших дівчат. Яна постійно вагається. Як вона могла навчитися любити, якщо бачить такі неідеальні стосунки батька з матір'ю. Не може зробити висновок: добрі вони чи погані. Не стандартні, які хотілось би покращити. Яна як вітер, вона відірвана, не шанує будинку діда і його самого. Цінностей, які несе її родина. Вона розмовляє російською. Свідомо йде на відрізання свого коріння. Зараз соромиться батьків більшість дівчат і хлопців: "нє, я не з села, но гаварю". Цього ніяк не треба соромитися. Це наша гідність. Вся нація довела це Майданом і АТО.
Мова у фільмі дуже жива. Дозволяли імпровізувати акторам?
- Лише не професійним. Актори не вміють імпровізувати. Давала їм волю, коли бачила, що це працюватиме на матеріал. Коли бачила, що часу немає, є текст, прошу його дотримуватися. Ми добряче попрацювали над ним. Аня і Віка свій текст робили живим, під себе, навіть якщо робили заміни у словах. Для когось може здатись, що у фільмі все гротескно. Але люди один одного просто не бачать. Хочу, щоб ми побачили, хто ми всередині. Буває стукаєш у двері, тебе зустрічає тітка у халаті, яка має не дуже розчесане волосся, довгі нафарбовані нігті, так на косяк спирається і шось тобі відповідає. Якщо інша буде тітка, люди не повірять. Знала, що мій фільм буде випадати. Це не "Поводир" і не "Плем'я". Це інше, нема ще такого. Хотіла зняти своє, не схоже на інших кіно. Я так сприймаю світ. Не працюю під форму, типу ура-патріотизм. Показую українців такими, як є. Не хочу брехати, що ми такі класні. Ми ж можемо комусь здатися дивними. Не кажемо: "чоловіче, бусінка, допоможи". А: "встав, пішов".
Як було працювати із наймолодшою героїнею Ганною Ткач (переможниця шоу "Голос. Діти" - Gazeta.ua)?
- Вона настільки скромна і вихована дитина. Моя помічниця. Дуже доросла, з нею не було ніяких сюсюкань. Відпрацьовувала на всі 100 %. Ставила її у приклад дорослим акторам. Що не можна капризувати в моменти, коли це абсурд. Аня якось сказала: "співати не так важко, як бути акторкою".
8 
4880
Коментарі