Вечори французького кіно цього року розпочалися франко-бельгійським трилером "Меріленд". Прем'єра стрічки відбулась в травні 2015-го року на Каннському фестивалі в секції "Особливий погляд". Що такого "особливого" зняла режисерка Аліс Винокур?

По-перше, різні країни обрали різні назви для стрічки, що, на мій погляд, дуже показово. Якщо дивитися фільм в оригіналі, то на екрані побачите "Maryland", а от у субтитрах з'являться "Disorder" ("Розлад". - Gazeta.ua ), "Телохранитель" і "Меріленд" - залежить від того, проживаєте ви в Америці, Росії чи в Україні. Говорячи про сюжет, то всі три назви добре його відображають, але якщо "Меріленд" і "Розлад" звучать досить абстрактно, лишаючи якусь інтригу, то "Телохранитель" - це, по-перше, дуже прямо, а по-друге, назва відсилає до відомого фільму 1992-го року "Телохранитель" Міка Джексона.

Хоча гран-прі в Каннах цього року взяла драма "Діпан" Жака Одіара, виконавчий директор Французького інституту в Україні Матьє Арден на відкритті в кінотеатрі "Київ" зауважив:
- Жака Одіара я дуже люблю, але "Діпан" не найбільш улюблений мій фільм. Мені подобається "Меріленд".

 

"Меріленд" - це драма про чоловіка на ім'я Вінсент. Після повернення з війни в Афганістані йому пропонують підробіток - бути охоронцем дружини одного з найвпливовіших ліванських бізнесменів у маєтку під назвою "Меріленд". Вінсент відчуває потяг до жінки, яку має захищати, але в той же час його переслідують галюцинації та спогади з війни. Чоловік Джессі їде у справах, коли в "Меріленд" приходить справжня загроза.

 

Стрічка знята в холодних сірувато-блакитних кольорах, що дуже добре відповідає загальному настрою й атмосфері фільму. Роль Вінсента грає Маттіас Шонартс, відомий своєю роллю в "Іржі та кістках", Джессі - це Дайан Крюгер ("Троя", "Безславні виродки", "Пан Ніхто", "Одержимість"). Дуже важливим є звук у фільмі. Під час всієї стрічки герой Шонартса чує якийсь пронизливий вереск, що відволікає його від своєї роботи. До того ж, як і будь-який інший трилер, "Меріленд" тримає глядача в напрузі. Але робить це з допомогою аудіальних прийомів: вдало підібрана музика, яка промовляє аудиторії "от зараз щось точно буде", гавкання собаки, плач дитини, телефонний дзвінок - це дуже важливі прийоми, які допомогають самому опинитися на зеленому охайно підстриженому газоні "Меріленду".

 

За сюжетом, Вінсент - це військовий в тілі охоронця. Здається, що він все ще знаходиться на війні. Він всюди бачить потенційну загрозу, тому добре робить свою справу. Цікаво, що Винокур і Шонартс працювали над стрічкою 2 роки. За словами режисерки, вона помітила щось тваринне в акторі, тому й віддала цю роль йому. Вона хотіла знімати його, як зазвичай чоловіки знімають жіночі ролі, - бачачи в об'єктиві об'єкт пристрасті та жаги. Хоча режисерка відмічає, що його образ є набагато глибшим. Сама стрічка - це результат переживання Винокур. Вона передивлялась фотографії з війни в Афганістані, які розповіли їй про те, як важко військовим адаптуватися до звичайного життя. Тоді вона вирішила поговорити з чоловіками, які пройшли війну. Їхні розповіді про страхи, складнощі та стресс, який вони постійно відчувають, лягли в основу образа Вінсента.

"Меріленд" - це нетипово французький нетиповий трилер. В ньому немає експресивної динаміки, притаманної цьому жанру, в ньому майже відсутні діалоги, багато гарних планів та деталей. Це романтичний трилер, де "романтичний" грає таку ж важливу роль, як і "трилер".

В український прокат фільм вийшов 4 лютого. Й для тих, хто обирає між "Грою на пониження", "50 відтінками чорного", "Брукліном" та "Мерілендом", раджу подивитись останній. Всі інші ви все одно подивитесь, бо про них уже забагато говорять.

×