Сьогодні, 17 травня на сцені клубу Atlas відбудеться прем'єра нової "Гапочки" – інді-електронного тріо з повноформатним лонгплеєм "Лови мої слова", одним з унікальних облич нової ери української музики. Gazeta.ua поспілкувалася з лідеркою гурту Катею Гапочкою.

До гурту "Гапочка" останнім часом збільшилася увага. Ти відчуваєш це?

Так, і здається не тільки з боку колег та журналістів. А й з боку слухачів. В соцмережах постійно збільшується кількість друзів. При чому окрім позитивних відгуків фанів, трапляються коментатори, які дуже розгорнуто пишуть свої зауваження стосовно певної пісні, кліпів, нового звучання, за що я дуже вдячна.

 

Відчуваєш легку ейфорію від успіху?

Мабуть ні, я про це не думаю. Для нас важливий концерт 17-го травня, і зосереджена тільки на ньому. Хочу, щоб ми донесли до публіки все те, що створюємо на репетиціях, максимально відкритися і донести до публіки усі ті задумки, які народилися останнім часом.

Як ти відчуваєш чого чекає від тебе публіка?

Для слухача важливо, щоб артист був максимально чесним.

Але ж артист вони ж завжди трошки несправжні.

Дивлячись який артист.

Як відрізнити чесність від нечесності? Є якийсь приклад?

Візьмемо навіть 30 seconds to Mars. Звісно, Джаеред Лето актор, і здається мені, що вже дуже переграє. Виходить на сцену, то з український, то з російським прапором.

Як ти відчуваєш чи вдало пройшов концерт? Є якісь маркери для цього: аплодисменти, кількість квітів, товщина конверту з грішми, очі публіки?

Це відчуття, як від алкоголю, коли багато випив, і не можеш встояти. Це може бути, коли зал з тобою разом співає, це можуть бути очі публіки.

Назва гурту важлива для його успішності?

Думаю ні. Є назви гуртів, які я і вимовити не зможу, але я їх знаю. Стосовно нашої - ми довго шукали назву. Зупинилися на найпростішому. Спершу мені не подобалося, а зараз я звикла.

Саундпродюсер Олексій Gorchitza - (Олексій Лаптєв – Gazeta.ua). До нього ми звернулися, тому що у нас змінився напрямок – ми стали більш електронні, а він на цьому добре знається. Перший трек нам зробив Юрій Хусточка (екс-учасник "Океану Ельзи" - Gazeta.ua) Він є ближчим до старого звучання гурту, яке було більш роковим. З Хусточкою ми хотіли записувати увесь новий альбом, але якось не пішло і ми звернулися до Льоші.

У середовищі музикантів вашого жанру є конкуренція? Як ви її відчуваєте?

За останні роки з'явилися "Brunets shoots blondes", 5 Vymir, Onuka, Sophie Villy, "Маяк" –"Atomic simao". Це певна середня ланка. Тут вже щось інтелектуальне. У цих груп є свій слухач і серед них немає перетягування ковдри. Слухач все одно буде ходити на ту чи іншу групу з цього з списку, або навіть і на всі - конкуренції нема.

Чи згодна ти з тим, що коли займаєшся творчою діяльністю забуваєш про такі дрібниці як рахунки за комунальні послуги і секс?

Так, це правда. Після першого нашого сольного виступу наш тодішній гітарист Джонні вийшов за лаштунки, вилаявся і сказав: "Мне и секса не надо!"

Вам доводилися співати у когось на розгріві? Чи вважаєш ти, що порядок виступу гуртів говорить про їхній статус?

Я спокійно до цього ставлюся. Один тільки випадок залишив для мене неприємні враження. Під час проекту "Djuice music drive" в 2009-му році ми їздили з туром по Україні. Було 4 гурти. Хедлайнером був "ТіК", а ми у нього ніби на розігріві. Мені, просто, не подобається їхня музика.

 

У тебе в гурті самі хлопці. Їх складно організувати?

Їх двоє (Євген Якшин - гітара та Олексій Руденко - бас - Gazeta.ua) і нам організуватися легше, ніж якщо їх було троє. Женя у нас не тільки гітарист, він ще й художник і є автором усіх наших обкладинок.

Коли ти відчула, що в тебе є талант?

У третьому класі музичної школи нам задали написати композицію. Я написала пісню, ну як пісню це була фраза на вісім тактів. Я її чомусь її назвала "Дід Мороз". Вчителька її послухала і сказала так це справді дід мороз.

Ти росла у російськомовній сім'ї?

Так, мій дід був військовим. Вдома говорили тільки російською. Більшість наших пісень українською, бо в якийсь момент я зрозуміла ти живеш в Україні. Я перестала писати російською з 15 років - краник закрився. Але пару років назад я написала дві пісні російською у новий альбом ("Метко" і "Невесомость" - Gazeta.ua).

Для музиканта важливі регулярні вправи. Що ти робиш для того, щоб не втомлюватися від рутинних репетицій?

Головний ворог - це лінь. Простіше нити, що нічого не виходить, ніж піднятись і почати працювати.

Але ж кажуть, що ліниві люди, наприклад, винайшли пульт до телевізора, щоб не ходити і перемикати канали.

Так, і заробляти собі целюліт. Тому лінь - це все одно зло.

У музикантів зазвичай складне особисте життя. Чому так?

Близькі стосунки мені найчастіше заважають. І саме через те, що немає спільного бачення на якісь цінності, а це від наркотичних засобів до патріотичних відчуттів.

×