11 лютого 2016 року в український прокат виходить фільм-переможець Каннського фестивалю драма "Діпан". За що цього року Пальмову гілку отримав режисер фільма Жак Одіар та про, що розповідає історія, яка номінована в 9 категоріях на кінопремію "Сезар", Gazeta.ua намагалась зрозуміти, передивившись стрічку двічі.
— Мені було цікаве становище в суспільстві когось зовсім іншого, ніж я. Як люди, які продають нам троянди, коли ми сидимо в кафе, живуть і звідки вони родом. Якщо це допоможе їх положенню, то тим краще, – розповідав режисер стрічки "Діпан" Жак Одіар журналістові "The Guardian". 2015-го в Каннах стрічка про біженця з Шрі-Ланки отримала гран-прі. Вперше за 76 років існування фестивалю перемагає робота, де основна мова - тамільська, а головні ролі грають тамільські актори.
Головний актор Джесутасан Антонітасан перед тим, як переїхати до Франції був солдатом групування Тамільських Тигрів. Це політичне збройне формування на Шрі-Ланці, яке з 1970-х років веде боротьбу за створення незалежної Тамільської держави в північній та північно-східній частинах Шрі-Ланки. Фактично це перша велика роль для Джесутасан Антонітасан, де його власна історія майже один в один накладається на сюжет стрічки.
— Вони дали мені сценарій перед початком зйомок, - розповідає Джесутасан Антонітасан в одному з інтерв'ю для "Montreal Gazette". – Але кожен день на знімальному майданчику Жак приходив до мене і говорив одне й те саме: "Я написав цих персонажів, але я не знаю, ким вони вони є в реальному житті, тому ти покажеш мені".
Стрічка починається воєнними діями на Шрі-Ланці. Молода жінка питає в дітей, які сидять біля палаток, чи є в них батьки. Вона знаходить сім'ю, де мати має небогу, батьки якої загинули. Через кілька секунд ми бачимо Діпана, жінку й дитину - їх садять в човен і вони, як і десятки інших, їдуть до Франції. Це історія про 3 різних людей, які опиняються в незнайомій країні, про те, як вони адаптуються до незвичних їм умовах, вчаться виживати й вчаться бути сім'єю, якою вони не є. Діпан - це нове фальшиве прізвище, яке об'єднало долі трьох незнайомих людей, які мають спільну історію.
Жак Одіар намагався зробити фільм максимально реалістичним, щоб глядач зміг побачити розповідь про тих, хто продає нам квіти, поки ми п'ємо ранкову каву, або тих, хто продає різні блимаючі іграшки по 2 євро, як це робив Діпан. Для Каліеасварі Срінівасан(Яліні) и Клодін Вінасітамбу(Ілаяль), які виконали головні жіночі ролі, "Діпан" став дебютом в їх акторській кар'єрі. Можливо, у Франції ранок дійсно починається з круасанів, квітів й кави, й, можливо, "Діпан" допомагає зрозуміти одній Європі ту, іншу Європу. Але під час сеансу в кінотеатрі "Київ" в рамках Французьких вечорів мені як глядачу було важко зрозуміти, що те, що показується на екрані - це те, що відбувається за вікном. Мабуть, Україна ще дуже далеко від квітів та ранкової кави, тому "Діпан" сприймається як якісна художня інтерпретація тих подій в Європі, про які ми кожного дня можемо прочитати в новинах.
Стрічка досить повільна за темпоритмом на початку, але з кожними 5 хвилинами набирає оберти, таким чином, в передмісті Парижа починається основна історія фільму. Тут в кожного з'являється своя справа: голова сім'ї працює двірником, Яліні доглядає за дядьком хлопця, який є місцевою мафією, а Іллаяль мусить ходити в школу, вчити французьку й шукати собі друзів. Згодом війна з Шрі-Ланки знаходить відлуння й тут, в передмісті Парижа, але в обличчі місцевої мафії, що переховує наркотики. Жак Одіар вирішив додати трохи казковості своїй драмі й зробив несподівано щасливий фінал. Хоча за 5 хвилин до кінця фільму, чорний екран говорить глядачу, що все могло скінчитись зовсім по-іншому. "Діпан" - це стрічка, яка розповідає про те, що за чорним екраном не завжди слідують титри.
4 
4880
Коментарі