Публікуємо фіналіста цьогорічного конкурсу "Новела по-українськи" - текст "Прощання з Межигір'ям" В'ячеслава Шрамовича про природу геополітичної стратегії Віктора Януковича і чоловіка, суворого, як дитинство у Єнакієвому.
Легітимний президент України прокинувся рано, але вилазити з-під ковдри не хотілось. До дванадцятої вирішував в умі кілька геополітичних задач, вкотре аналізував всі за та проти.
- Давай, Батя, ще раз все по порядку, - звернувся до себе Віктор Федорович. Європа: косуля, тетерев, заєць, глухар (при думці про глухаря обличчя гаранта трохи змарніло), бобри всілякі, кабани, лось, якщо пощастить - рись, благородний олень (думаючи про благородство президент підвівся, на обличчі з'явилась фірмова посмішка). В принципі, все як у нас, тільки геморой з дозволами. Росія: зубри, тигри, ондатри, сайгаки, престижні степові орли, обіцяли навіть фламінго й, нарешті, білий ведмідь – корабель тундри. А головне – все без проблем. Хоч завтра бери у Шойгу вертоліт і вперед за дичиною. Вибір однозначний: Росія. Козирний шах і цензурний мат, як каже земляк Юрєц.
Йдемо далі. Європа: лосось, краснопьорка, окунь, судак, щука, карасік і карп, шведська морська форель – вєщь. Рибалка, яку тільки захочеш: літня, зимня, підводна, морська, навіть з гарпуном. Тепер Росія: язь, стерлядь (треба ж було так назвати бідну рибу!), нарвали (хоча це полювання скоріше, задумався Віктор Федорович пригадуючи зображення морських тварин з дитячого атласу "Мир и человек"), форель, яка захочеш, білуга, корюшка, білий амур. А ще, кажуть, що можна на китів з АК-47 ходить. Але ж зима по півроку. Президент дуже не любив зимову рибалку, він всім серцем був відданий весінньому кльову. Тож тут геополітична ситуація між Сходом і Заходом приблизно однакова – один-один.
Третій етап президентського брейнстрому стосувався автопрому. "Он сказал поехалі і запіл водой", - рішуче подумав Янукович і знову включився у роботу. Європа: Мерседес (Віктор Федорович у будь-якій ситуації любив думати про мерседес, тому що саме цей значок дуже гарно тримав у руках кентавр на сімейному гербі), БМВ, Ауді, Роллс Ройс, Бентлі, Вольво, Шкода (прям як руда Ксюша, подруга Медведчука), Фольксваген. Ну а Росія що? Жигулі, Москвич, Бобіки позорні, Волга і Нива. Та нехай навіть Шевролє-Нива! Все одно не те. В питанні авто Європа порожняк явно не гонить.
Тож за результатами одноосібної ради національної безпеки і оборони на президентському ложі однозначного рішення щодо вектору зовнішньої інтеграції знову ухвалено не було. "Візантійська політика якась виходить", - сказав би Віктор Федорович, якби вчив у школі історію. Але він не вчив. Тому, як зажди у незрозумілій ситуації, просто посміхнувся: "Як-то кажуть, пора вставати".
Президент вирішив сьогодні не бігати по пенькам. Журналістів поруч немає, та й аналітики з астрологічної групи дуже не радили. Дякуючи Богу й телеканалу "Інтер", Віктор Федорович все ще залишався одним з найсильніших тенісистів країни, тож за свою фізичну форму він не переживав.
У робочому кабінеті з другої спроби "умікнув" комп'ютер (після відомого казусу Янукович робив вигляд, що спеціально так сказав, щоб розіграти європейців – ефективний прийом ще з дитинства), трохи пограв у тетріс, як-то кажуть, для зарядки мізків. Аж тут пролунав телефонний дзвінок.
- Віктор Федорович, до вас візитує міністр унутрішніх справ.
- Спасибі, Ганно. Нехай заходить.
У кімнату зайшов похмурий чоловік, суворий, як дитинство у Єнакієвому. Цим він президенту і подобався.
- Сідай, Захаре. Щось сталося?
- Та трохи сталося. Хотіли з Поповим вже йолку в Києві ставити. А там люди якісь. Кажуть – президент країну здав, Кремлю продався, від Євросоюзу відвернувся.
- От дурня. Нічого я не здавав. Поки що. Мені просто трохи подумати треба. А до весіннього кльову ще є час. Я просто зимову рибалку не дуже люблю… - президент зрозумів, що трохи заговорився і запнувся. – А що Дєд каже?
- Чесно кажучи, Азаров зовсім поганий. Про якихось кровосисів меле, роздає лопати в Кабміні, перейшов на капустяну дієту. Його ніхто не розуміє вже. Ми викликали філологів з Білорусі та Болгарії, експерти з церковнослов'янської приїжджали. Ніхто й гадки не має, про що він говорить. Думали, може він п'є. Возили до ворожки під виглядом конференції з місцевого самоврядування. Вона каже – тверезий, тільки трохи ляк покачати треба. Але не допомогло…
- Ну, але це не привід його звільняти з посади прем'єр-міністра, - конструктивно підійшов до проблеми Гарант Конституції. – Я коли на КВН їжджу, теж половину жартів не розумію, але ж сміюсь.
Помовчали, подивилися у вікно на дебаркадер, що височів, як п'ятизірковий терикон.
- Віктор Федорович, - наважився міністр. – То що людям у Києві казати?
- Та нічого не казати. Розжени просто. От сьогодні вночі й розжени.
На тому й порішили. Віктор Янукович опісля ще трохи пограв у тетріс, щоб залишатися у робочому тонусі. Потім побринькав на гітарі – це вже для розрядки. За годину з'явився Курченко, який кілька днів надзвонював про аудієнцію.
- Пане президенте, - невпевнено почав бізнес-вундеркінд з обличчям обкуреного семикласника. – Не знаю, що з "Металістом" робити. У футбольному менеджері на комп'ютері все виходило. А тут не клеїться. У них же тренер бандерівець. Може я команду у перероблю у кінний клуб? Ви ж любите коней.
Обличчя Віктора Януковича скам'яніло, як після удару мокрим вінком. Президент встав, повільно підійшов до трюмо та дістав звідти золотий батон.
- Ти бачиш цей батон, Саша? – повільно почав керівник держави тоном Марлона Брандо з "Хрещеного батька". - Знаєш чому він мені так подобається? Не тому що він золотий. Золота в мене вистачає. І не тому що "батон" схоже на "батя". Батя тут один. Цей батон мені до душі, тому що його не можна покришити. Розумієш?
Віктор Янукович щосили гримнув батоном по поверхні столу. Очі Курченка стали схожими на очі немовляти, яке вперше в житті побачило корову. Але президент продовжував спокійним тоном:
- Саша, не криши батон, я тебе прошу. У Ріната є футбольний клуб, і у нас має бути. Так що купуй журнал "Радянський спорт" і вперед до звитяг. Я вже проплатив чемпіонство у цьому сезоні… Все, ти вільний.
Один з найкращих менеджерів Східної Європи зник з кабінету президента так само швидко, як Сергій Тігіпко зі штабу Партії регіонів у 2004 році.
Віктор Янукович погано спав тієї ночі. Крутився, не міг заснути, а коли провалювався у тяжкий державницький сон, йому снилась зимова рибалка й він прокидався. О третій ночі подзвонив Ганні Г. й пожалівся, що не може обрати між Заходом і Сходом.
- Вікторе Федоровичу, ви як Володимир Хреститель і Африка в одній особі. Я впевнена, що ви зробите правильну цивілізаційну опцію, хоча її й ніхто не зможе осягнути. Нас усіх чекає екзистенційний тріумф, - запевнила вірна радниця президента.
Заспокоєний такими приємними, хоча й не до кінця зрозумілими словами, Віктор Янукович солодко заснув і уві сні спіймав величезну рибину прямо не виходячи з Мерседесу. На ранок прокинувся і довго не міг зрозуміти – що за новий аромат з'явився у повітрі Межигір'я. Пахло чи-то білоруським торфом, чи-то російською "банькой по-чорному".
Вирішив зробити собі вихідний, наказав не відповідати на телефонні дзвінки й цілий день провештався Межигір'ям, помолився фазанам, погрався з собаками. Немов прощаюся – подумалося президенту, але він відігнав від себе дивні думки.
Коли стемніло президент перемістився до мисливської кімнати. Вогонь тривожно тріпотів у штучних очах вепрів та косуль на стінах. Раптом до зали увійшов міністр внутрішніх справ.
- Що таке? – роздратовано озирнувся Віктор Янукович.
- Люди у Києві…
- Ви ж мали їх розігнати.
- Ми й розігнали, ще вночі, - повільно розповідав Захар. – Але зранку вийшли тисячі. До опівдня мільйони вийшли по всій країні.
Увагу президента відволікло щось у вікні. Він швидко підвівся й разом з міністром вибіг на балкон резиденції.
- Що це таке? Я ж просто хотів дочекатися весіннього кльову… - все що зміг промовити президент, вражений побаченим та усвідомленим.
Там, вдалині, за бетонними мурами й постами охорони, над дахами кітчевих маєтків та барокових клубних будинків, за зеніткою на дамбі спочатку ледь помітно, але щодалі, то все сильніше, розгоралось жовто-червоне яскраве зарево. Майдан.
5 
4880
Коментарі