Минулого тижня у щорічному всеукраїнському рейтингу в номінації "Дитяче свято" одним із кращих творів назвали графічний роман "Даогопак. Частина 1" Максима Прасолова, Олексія Чебикіна та Олега Колова.
Gazeta.ua поцікавилася у Максима Прасолова, хто може стати героєм "українського коміксу".
"Дуже важко знайти історію, яка б когось не образила, - каже Максим Прасолов, один з авторів "Даогопаку". - Бо якщо брати для сюжету мальованого роману війни Богдана Хмельницького, то ображаються поляки, якщо брати постать Мазепи – ображаються росіяни. Якщо брати Сірка – ображаються турки. Ми живемо в такому світі, коли немає потреби протиставляти себе іншому. Тому в нашому романі "Даогопак" немає протистояння українців з якоюсь імперією чи нацією. У нашій книжці є боротьба між втіленням зла і втіленням добра".
Різниця між коміксом та графічною прозою як між памперсами і підгузниками, зазначають автори "Даогопаку". Слово "комікс" потрапило до нас ще за радянського союзу, коли було протистояння між Америкою та СРСР.
"Якщо перекласти слово "комікс" українською мовою - буде "кумедник". А ми не зовсім кумедні речі малюємо. Для себе взяли самостійну назву - графічна проза. Це європейський термін. Для українців по суті тут немає нічого нового. Бо якщо ви подивитися приміром на "Житіє Святих" - це саме текст з картинкою. В давні часи аби пояснити багато інформації для великої кількості людей використовували "візуальну мову", - каже Максим Прасолов.
"В Україні немає культури споживання графічної прози, - продовжує Прасолов. - Бо часто запитують чому "мальована" література така поширена у Франції, Бельгії, Скандинавії. А в Японії взагалі жити без манги не можуть. У нас треба щоб кілька поколінь виросли на мальованих історіях. Тоді це не сприйматиметься як щось низьковартісне. Хай будуть Бетмени, Людина-Павук. Але чому б нашим дітям не погратися і з козаками-характерниками".
8 
4880
Коментарі