Сто манекенів зі старовинним вбранням розставили у столичному "Мистецькому Арсеналі". 5 лютого там відкрили проект "Вікна". Кожна модель одягу відображає особливості вишивки та крою в різних областях України у ХІХ — початку ХХ ст. Старовинні костюми для виставки зібрали з найбільших музеїв країни. На стінах — 2-метрові зображення вікон старих українських хат. Їх фотографує та досліджує етнограф і художник Петро Гончар.
— Вікно — найбільш облюбоване місце в українській архітектурі. Через нього до хати заходить сонце. У селах навіть кажуть "вікона", бо ікона — теж вікно в інший світ, — розповідає 66-річний Петро Гончар, директор столичного "Музею Івана Гончара". Позаду нього одна із 70 світлин з виставки. Усього сфотографував понад 3 тис. вікон по всій Україні. Не встиг доїхати хіба що у Крим. — Найбільш декоровані вікна на півночі — Чернігівщина, Сумщина. Там ліси, тож люди вирізблювали прикраси для вікон. Де нема дерева, як на Одещині, довкола вікна — малюнки. На Миколаївщині синім фарбували стіни хати. На Буковині і зараз розцяцьковують вікна — роблять орнаменти зі штукатурки, шматків дзеркала, кахлів. А на Херсонщині все з очерету: і ворота, і тини. На Запоріжжі часто викладають узор із цегли, її фарбують у різний колір. Ось дивіться, хата закинута, там уже ніхто не жив. А пташки над вікном намальовані — вони мені наче сироти здалися. Люди з життя пішли, а вікно лишилося як пам'ятник їм. А часом буває: бачать, що фотографую, біжать за мною з віником проганяти. Думають, завтра грабувати їх прийду.
Окрім вікон, Петро Гончар фотографує старі тини та хвіртки.
— Ось ця вишивка унікальна — тут такий дрібний хрестик, його майже непомітно, — дослідниця народного костюму Тамара Косміна, 70 років, показує першій леді Марині Порошенко вбрання кінця ХІХ ст. з Полтавщини.
— Пані Порошенко випадково біля мене опинилася. Каже, не знаю, на що дивитися. Порадила їй: якщо хочете виглядати шикарно, замовте такий костюм. У нас є модельєри, які можуть пошити краще, ніж Юдашкін (російський дизайнер одягу. — "ГПУ"). А в останній колекції Валентіно нема ні краплини української вишивки (італійський модний дім закрив Тиждень високої моди у Парижі колекцією вишиванок. — "ГПУ"). То все Болгарія і Балкани, для фахівців це очевидно, — каже Тамара Володимирівна.
Перша леді України прийшла на відкриття у чорній блузці з широкими рукавами, чорній вузькій спідниці. На шиї — прикраса в етнічному стилі з Коломиї.
— На жаль, не маємо у сім'ї старовинних сорочок. Але є рушник, що був на нашому весіллі. Мабуть, ми започаткуємо традицію передавати його дітям у спадок як реліквію, — говорить Марина Порошенко.
— У гуцулів найбільш строката вишивка, — майстер вишивки Юрій Мельничук, 52 роки, показує традиційний гуцульський костюм. Чоловічий костюм доповнили шкіряною сумкою.
— Це — табівка, — пояснює дослідник, — чоловіча сумка, густо оздоблена латунними бляшками. Їх заклепували у шкіру. Така сумка — статусна річ. Її брали у свято, на весілля або до церкви. Зараз таку теж можна виготовити. Буде коштувати як мінімум тисячу доларів. У ХІХ столітті за намисто давали пару волів. Усе, що тут бачите, це святковий одяг. У плахті до корови жінка не йшла. На будень одягала чорну дергу — це шматок темної тканини, що обмотувала навколо себе. Коли у кіно показують, як Кайдашиха у терновій хустці порядкує по господарству — це брехня. На щодень одягали білу полотняну, тернову — тільки в церкву.
— Старовинну корсетку для Софійки купила на антикварному базарі за 200 гривень. Сорочки там від 100 гривень, — розповідає Оксана Андрущенко, 45 років. Біля неї стоїть 9-річна донька, яка співає в етногурті "Орелі". Одягла традиційний одяг, на шиї — дрібне намисто. — Намисто сама зробила — підібрала намистини з глини, щоб пасувало до старовинного одягу. Весь костюм Софії обійшовся до тисячі гривень. Але речі справжні, вони того варті.
Виставка "Вікна" у "Мистецькому Арсеналі" триватиме до 1 березня.
7 
35413
Коментарі