14 українських стрічок вийшли в прокат від початку року. Половина з них — ігрові. Решта документальні та альманахи короткометражок.

— Така кількість не хороша, але й не погана. Але скільки б їх могло бути, якби у нас була розвинута кіноіндустрія? Понад 50 на рік. Цю цифру назвав американський сценарист Роберт Маккі. Так він оцінив потенціал України. У США щороку випускають майже тисячу фільмів. В Індії — майже 1300. У Нігерії — 800–900 картин. Це — світові лідери з кіновиробництва. На них нам рівнятися нема сенсу. Різні умови. Можемо хіба що підглядати за Польщею. Там виробляють близько сотні фільмів на рік, — каже кінокритик Антон Філатов, 27 років.

Гарною тенденцією експерт називає появу на кіноекранах комедій.

— Ще рік-два тому цей жанр у нас був відсутній. Тепер зняли чотири. Якість невисока. Але принаймні є спроби. Серед документалок вирізняється "Русский дятел". Її відзначили на американському кінофестивалі "Санденс". Стрічка зроблена як добротна телепередача. Розкриває одну з версій аварії на ЧАЕС.

Фільм "Українські шерифи" Романа Бондарчука також помітний. Розповідає, як у глухому селі на Херсонщині двоє небайдужих чоловіків наводять лад. Вони вирішують побутові та кримінальні проблеми. Знімали стрічку роки чотири. Ілюструє стан теперішньої України.

Чергова прем'єра українського фільму в кінотеатрах — музична драма "Давай танцюй" Олександра Березаня — запланована на 25 серпня. Розповідає про хлопця з провінції, який приїжджає до Києва на танцювальний турнір. Мріє перемогти і оплатити брату дорогу операцію.

×