— Порнографія, колупання в жіночих переживаннях — це непотрібне робітничо-­селянському читачеві, — цитує радянських критиків літературознавець Ярина Цимбал, 39 років. Розповідає про укладену нею антологію любовного роману "Беладонна". У серії "Наші 20-ті" книжка вийшла в київському видавництві "Темпора". До збірки увійшли шість творів п'ятьох авторів — Олеся Донченка, Василя Минка, Гордія Брасюка, Петра Голоти та Петра Ванченка.

— У 1920-ті прозу писали Наталя Романович-Ткаченко і ще може хтось із жінок. Але не про любов, — продовжує Ярина Цимбал. — Лише один роман у "Беладонні" написаний із позиції жінки і про її страждання. Це "Донна Анна" Гордія Брасюка. Головна героїня Ганна Бачинська живе лише любов'ю до чоловіків, переживає особисті трагедії. Її бентежить, чи можна кохати одночасно двох, хто важливіший — чоловік чи дитина.

Найбільший за обсягом твір має 300 сторінок.

— Напевно, нам закидатимуть, що це не зовсім романи — як ми їх уявляємо: товста книжка з багатьма сюжетними лініями, що переплітаються. Повість як жанр сьогодні виходить з ужитку. Тож ми взяли "любовний роман". У нас — це просто роман, любовні стосунки.

Усі автори були скандальні. Особливо дратував рецензентів "Золотий павучок" Олеся Донченка, що називали "занепадницько-міщанським", "порнографічним". У ньому йдеться про комсомольця, який закохується в повію. Ходить до неї, хоча та має інших клієнтів.

У всіх творах є статеві стосунки. А самого слова "секс" — нема. Зате кожен автор по-своєму описує жіночі груди. Передмову до антології назвала "Біологія понад усе!" Під таким заголовком вийшла критика комсомольського письменника Леоніда Смілянського. Він написав рецензію на два романи Донченка.

Ярина Цимбал додає, що любовні романи в 1920-ті роки були популярні, добре розпродувалися. Нині ж у бібліотеках їх нема. Двох авторів репресували — Гордія Брасюка та Петра Ванченка.

— Книжок ніхто не знищував. Але спробуйте знайти "Беладонну" Василя Минка. Я працюю в Інституті літератури, в нас не було цієї книжки. Побачила її в бібліотеці Вернадського. А з Гордія Брасюка — там тільки архівний примірник, його не можна виносити з читального залу. Пам'ятаю, як уперше дочитала до моменту, коли героїня поїхала за чоловіком в інше місто, стежити, що він робить. І от вона приходить до готельного номера, де він зупинився. А вже восьма вечора й мене виганяють із бібліотеки. Наступного разу я приїхала за кілька років і дочитала, що сталося в тій кімнаті.

Восени в серії "Наші 20-ті" опублікують подорожні романи.

— Один том буде про подорожі Україною — Гео Шкурупій, Майк Йогансен, Семен Скляренко. Другий — про подорожі за кордон. "Аеродроми і порти" Езри Мар'ямова про Персію, Валер'ян Поліщук "Рейд у Скандинавію", Олексій Полторацький про поїздку в Монголію.

У книгарнях антологія любовного роману 1920-х "Беладонна" коштує 170 грн.

"Таке враження, що Москви тоді не існувало"

— Не підозрював, що в 1920-ті можна було писати таку вільну від класової лабуди літературу, — каже сумський письменник Владислав Івченко, 39 років. Ділиться враженнями від книжки "Постріл на сходах". Вона також вийшла в серії "Наші 20-ті". Це антологія української пригодницької літератури того періоду.

— Звісно, в кожному романі є реверанс у бік радянської влади. Аби письменникам не закидали, що забули про революцію, світле майбутнє комунізму. Автори детективів брали за приклад кращі світові зразки, але відверто нічого не передирали. Читаєш як прозу хорошого європейського рівня. У ній нема другорядності, взірування на Росію. Таке враження, що Москви тоді не існувало.

×