— Коли прокидалися, ми йшли навшпиньки сходами вниз. Не казали ні слова. Бо знали, що дід у кабінеті працює, — пригадує своє дитинство Максим Георгійович Рильський, 57 років, онук поета Максима Рильського. Документальну стрічку "Світ Максима" показали в столичній Парламентській бібліотеці 17 березня, напередодні 120-го дня народження поета. Зйомки відбувалися у двоповерховому будинку в Голосіївському парку, де він жив із 1951-го й до смерті. Зараз тут музей. У ньому зберегли меблі та речі Рильського.
"У вітальні — великий стіл, за яким часом збиралося до 20 осіб, телевізор і рояль. Його Рильський придбав у вдови Михайля Семенка. У гаражі — авто, що коштувало 40 тисяч радянських рублів", — розповідає у фільмі історик Юрій Шаповал про побут поета в 1950-х —1960-х. 1931-го поета заарештували. Від репресій він урятувався віршами на догоду радянській владі.
— Так, йому дорікають піснею про Сталіна, — каже Юрій Шаповал, 61 рік, — але скільки макулатури написано про вождя іншими письменниками. Цей вірш врятував Рильському життя, приніс визнання, нагороди, гонорари. На останніх хвилинах фільму показуємо архівні кадри. На них поет стріляє із рогатки. Це ключ до розуміння людини: попри все, Рильський не був закомплексованим класиком, а лишався вільним, незалежним. Мені здається, він постійно переконував себе бути оптимістом. Це тримало його в часи, коли вижити було важко.
— Усі мої спогади про діда — це час на природі, — розповідає після перегляду фільму онук поета Максим Рильський. Працював журналістом, але не підписувався своїм прізвищем. Зараз очолює благодійний фонд "Троянди й виноград", видає поетичні збірки діда. — Мисливець він був не дуже: йому важливіше було спілкування. Трофеїв мисливських не мав. Борис Олійник написав вірш про діда. У ньому змалював Рильського на полюванні, але з його рушниці виросли два дубки. Дідова дубельтівка й зараз висить на стіні в музеї. А от рибалка він був знаний. За кожною спійманою рибкою у нього аж руки тремтіли. Мій батько відповідав за вудки, щоб вони були пофарбовані, снасті підготовлені. Дід показував, як треба ловити — не любив черв'ячків, завжди брав варену пшеничку. І мала бути повна тиша. Було дві тиші — у його кабінеті й на риболовлі. Суворого Рильського можна було побачити, коли хтось заважав йому рибалити. Від діда маю зо два десятка листів. Підписував їх: "Максиму Рильському молодшому від Максима Рильського старшого".
4 
35413
Коментарі