У короткому списку найкращих музеїв Європи є Музей-квартира Павла Тичини. Вперше український заклад опинився серед фіналістів конкурсу. Обрали 42 з 21 країни. У травні Європейський музейний форум оголосить переможця. 26 січня київський музей поета відзначає 35-річчя.
— Вперше спілкувався з Тичиною ще студентом, мав запросити його в університет, — розповідає поет і сценарист Іван Драч, 78 років. Веде екскурсію у музеї Тичини. — Іду поволі, бо боюся йти до живого Тичини. Стою 3–4 хвилини коло дверей. Коли нарешті не витримую, він відкриває їх: "Шо ж ви стоїте? Я ж тоже стою з цього боку і чекаю, коли відкриєте".
Колись зустрівся з його дружиною Лідією Петрівною. У неї прізвище Папарук-Тичина. Взяла мене за руку і проводить між гробками на цвинтарі. Показує, де мама похована. І в неї написано Папарук-Тичина. Питаю: "При чому ваша мама до Тичини?" Відповіла: "Він каже, а чого це тільки ти Папарук-Тичина, а мама ні?" Настільки любив свою тещу, — Іван Драч проводить відвідувачів до спальні поета. Тут два ліжка, на стінах картини і п'ять портретів Тичини. Стелею пішли тріщини. У квартирі п'ять кімнат, одна відведена під бібліотеку. Тут близько 14 тис. книжок. Ще 10 тис. втратили під час Другої світової.
— А тепер екскурсію продовжить Сергій Гальченко. Він так багато працював з рукописами Павла Григоровича, що тепер може моделювати почерк Тичини різного періоду, — запрошує директорка музею Тетяна Сосновська.
— Я приб'ю цього Гальченка, — жартує Драч. — Як він сміє після мене ще екскурсію робити.
— Павло Тичина був не лише поетом, науковцем, але й музикантом, художником і досвідченим хормейстером. У дитячі роки йому доручили керувати хором, зведеним товариством тверезості у Чернігові. Керував хором також на похороні Коцюбинського, всупереч забороні семінарського начальства і поліції, — розповідає літературознавець Сергій Гальченко, 67 років. — Організував у Києві капелу-студію імені Леонтовича. Набрав непрофесійних співаків, робітників, працівників трамвайного депо, що мали слух. Навчав їх. За кілька років передає свою студію Григорію Верьовці. Він був молодшим товаришем Тичини по духовній семінарії.
— Музей створювала моя мама. Так сталося, що останні роки життя з усіх родичів вона була найчастіше біля Павла Григоровича, — Тетяна Сосновська, 53 рік, готує каву на першому поверсі музею. Працює там 22 роки. Її прабабуся була сестрою поета. — Ми не карамелізуємо Тичину. Розповідаємо про його труднощі. Є екскурсія "Як я Женю, свого брата, із в'язниці рятував", де йдеться про всіх рідних (Павло Тичина мав 12 сестер і братів. — "ГПУ"). Двох братів під свою відповідальність забирав із в'язниці НКВД 1923-го і 1937-го. Є екскурсія лише про дружину. У радянські часи було не прийнято говорити про тих, хто поруч. Поет — бронзовий пам'ятник — це людина у клітці.
4 
35413
Коментарі