Понад 150 полотен про Голодомор написав київський художник 64-річний Валерій Франчук. Триптих "Гарячий попіл" створив дев'ять років тому. В основі картин – розповіді його матері.
– Цей попіл гарячий, бо біль у серці не зникає. А попіл, бо люди перетворилися на тлін, – розповідає Валерій Франчук. – Середина триптиху – це образ України. Прямо з жіночого обличчя виходять постаті людей. Угорі картини вони перетворюються на душі й летять. Моя мама вижила завдяки вчительці, називала її Антонька. Вчителька дала дідові гречаний попіл, навіть не висівки. Ту потеруху заливали холодною водою, вона розкисала, її їли. На всіх обличчях – великі очі. Це через ту церкву в нашому селі. Батько мого діда, Андрій Кобилянський, наприкінці ХІХ століття побудував трьохкупольну дерев'яну церкву в Зеленій (рідне село художника у Красилівському районі на Хмельниччині. – "ГПУ"). А 1965-го голова сільради зібрав людей, зняли хрести й розібрали. Потім у нього народилася сліпа внучка. Коли приїжджаю туди, фундамент церкви вилазить з-під трави. Пам'ятаю іконостас у тій церкві, мене мама маленького туди приводила. Ті лики і їхні очі перейшли в мої картини.
4 
35413
Коментарі