20 лютого оголосили лауреатів Шевченківської премії у чотирьох номінаціях. Кожен отримає 240 тис. грн.

— У попередні роки про лауреата премії з літератури більшість питали: "Хто це?" З Іваном Малковичем такого не буде, — говорить літературознавець Ростислав Семків, 41 рік.

— Малкович — автор семи поетичних збірок. Найцитованіший вірш — "З янголом на плечі". Переклав і впорядкував кілька десятків книжок для дітей. Очолює дитяче видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА". Шевченківську премію отримав за антологію "Подорожник з новими віршами". Подорожник — це один із найпотужніших символів Малковича. Рослина дрібна, але вона допомагає. Це філософія малої справи. По крупиці можна змінити світ. Українцям важливо почути це зараз.

У номінації "Візуальні мистецтва" премію отримав скульптор 79-річний Микола Малишко — за серію робіт "Лінія".

— Дерев'яні постаті взаємодіють одна з одною і глядачами. Називаються "Поклін", "Білі ніжки", "Руки", "В собі думки", "Промені", "Навпочіпки". За радянських часів творчість Миколи Малишка забороняли через зухвалість автора. Йому дали премію не лише як данину майстрові, а й за сучасні роботи, — каже галерист Юрій Комельков, 54 роки.

У номінації "Кіномистецтво" найкращим визнали аніматора 51-річного Степана Коваля. Відзначили його 25-серійний фільм "Моя країна — Україна". Кожен епізод пластилінового мультика розповідає легенду створення українського міста.

— "Моя країна — Україна" — не найкращий мультфільм Степана Коваля, — каже мультиплікатор Давид Черкаський, 84 роки. — 2002-го на Міжнародному кінофестивалі в Берліні він представляв стрічку "Йшов трамвай дев'ятий номер". У ній пасажири обговорювали своє буденне життя. До прем'єри не встигли зробити субтитри. Але публіка все зрозуміла.

Дуже колоритна робота "Злидні" — за мотивами гуцульської казки. Там Злидні оселились у будинку хороших хазяїв, вони — єдині персонажі, які говорять російською.

Шевченківську премію у сфері музичного мистецтва отримала композиторка зі Львова 48-річна Богдана Фроляк. За музичні твори на поезію Тараса Шевченка.

— Над симфо­нією-реквіємом "Праведная душе…" працювалося нелегко. Бо в часі збіглося з розстрілами на Майдані, вибило з колії. Потім сідаю за роботу, читаю вірш: "Схаменіться! Будьте люди, бо лихо вам буде". Аж мурашки по тілу, — розповідає Богдана Фроляк. — Головним вважаю вірш "Нехай я заплачу, нехай свою Україну я ще раз побачу". Раніше старалась не акцентувати на трагічних моментах у поезії Шевченка, а тут було інакше. Прийшло розуміння болю Кобзаря.

Вручать Шевченківські премії 9 березня в Національній опері.

×