"Найняла бухгалтера. Виявився шахраєм"

 

Два роки живе в іспанському місті Ллорет-де-Мар вінничанка 27-річна Діана Брезинська. Відкрила магазин брендового одягу.

— Мама вийшла заміж за нідерландця. Коли мені було 15 років, забрала до себе. Школу закінчувала за кордоном, — розповідає Діана Брезинська. — Було дуже важко. Там іноземців не ­люблять. Якщо ти не англієць чи француз, значить — людина третього сорту. Однокласники знущалися. Перед тим як сісти на стілець, спершу на нього дивилася. Бо могли щось підкласти. Одна дівчина штурхала мене. Дала здачі. Після цього ставилися краще.

Вивчилася на модельєра.

— Вчителі бачили в мені талант. Та після випуску роботи за фахом не знайшла. Сортувала й розвішувала одяг на продаж. Згодом стала директором магазину. Був час, коли шила вдома нелегально. Клієнтів шукала через інтернет. Про власну справу там годі мріяти. Іноземцю нереально відкрити бізнес через високі податки. Забирають третину прибутку. Кредит у банку дають під високий відсоток. Дорого повертати. Задумалася про переїзд.

До Іспанії Діана перебралася з чоловіком Владиславом. Він росіянин. У шлюбі два роки.

— До іноземців там гарне ставлення. Іспанці нагадують українців. Щирі, гостинні. Орендуємо однокімнатну квартиру. Платимо 400 євро на місяць. Також знайшла приміщення під магазин одягу. Вирішила: час зайнятися власною справою. Давно про це мріяла, збирала гроші.

Товар привозить із Нідер­ландів.

— Коли закривався магазин, у якому працювала, за безцінь скупила всі вішаки й манекени. Товар закуповую також у Нідерландах. Знаю місцеві бренди, якість. Там мало підробок, ціни помірні. Іспанія перенасичена китайськими речами. Вони не­якісні, — продовжує Діана. — Облаштувати магазин допоміг чоловік. Коли почала отримувати прибуток, найняла бухгалтера. Виявився шахраєм. Хотів обрахувати на 500 євро. Добре, що вчасно перевірила. Працівника звільнила. Тепер усі робочі питання вирішуємо вдвох із чоловіком.

Загалом із роботою в Іспанії тяжко. Люди виживають за рахунок туристів. Роками працюють в тих самих готелях. Тримаються за місце. Найважче взимку. Багато закладів закриваються до наступного сезону. Працівникам нараховують мінімальну платню. Через кризу туристів з Європи суттєво поменшало. Готелі банкрутують. Неподалік від нас закрилися два. Люди, які їдуть на відпочинок, часто не можуть дозволити собі навіть футболку за п'ять євро. Одна жінка півгодини вимагала знижку на сукню, яка коштує 15 євро. Ціну не скинула.

Коли на Донбасі почалися воєнні дії, в Іспанію приїхало багато українців. Та за два роки майже нікого не лишилося. Повернулися через відсутність роботи.

— У нашому місті багато росіян, які емігрували в 1990-х. У них досі лишився менталітет "малинових піджаків" — наїхати на всіх, — каже Діана. — Поряд із нашим магазином є кілька крамничок, де продають дві-три картоплини і кілька цибулин. Це притони для торгівлі наркотиками. Якось зайшов чоловік під кайфом. Питає: що буде, як візьме товар і піде, не заплативши. Не розгубилася й відповіла — дістану з-під прилавка пістолет і знесу тобі голову. Злякався і пішов. Насправді зброї не маю. Та більше з такими питаннями до мене не зверталися.

×