"Ми всю історію брали м'ясом, плоттю і кров'ю"

 — Багато європейських політиків уникають називати війну війною. Україну замало знають. Тому піддаються на путінську пропаганду. Крім того, австрійські банки мають прекрасні відносини з Росією, — каже австрійський письменник Мартін Поллак, 70 років. 13 вересня на 21-му Форумі видавців у Львові представляв майбутній переклад українською своєї книжки про Галичину. Навесні презентував видання "Мрець у бункері". Написав про батька, який працював у гестапо. Дід і баба письменника були нацистами.

  — В родині завжди мали зброю, бо всі були мисливцями. Моє дитинство пройшло в її оточенні. Вважали нормально подарувати дитині 22-й калібр, з якого можна застрелити людину. Зброя має особливу притягальну силу для чоловіків. У родині всі вміли стріляти. Водночас чоловіки були юристами. Прекрасно знали, що право і зброя — це різні речі, — продовжує Поллак. — Вирішив відкрито написати про історію родини. Вона неприємна, але про неї потрібно голосно говорити. Це не лише австрійська проблема. Йдеться про провину, злочин, і як наступні покоління поводяться з цією темою. У Європі знову точиться війна. Люди чинять страшні речі, вбивають, ховають мертвих у братських могилах. Відбувається те, що було протягом Другої світової.

  14 вересня у залі готелю "Жорж" зібралися близько півтисячі слухачів. Тісняться попід стінами, у проходах та на сходах. Прийшли на дискусію "Російсько-українська війна і європейські інтелектуали: Що вони кажуть? І що думають ті, які мовчать?".

 — У світі існують кілька схем проти України. Якщо всі українці фашисти, для чого їх підтримувати? Якщо їх використовують американці, для чого їх підтримувати? П'ять місяців у Європі думали: Майдан фашистський чи ні. Півроку змарнували. Нема впливової схеми за Україну. За її межами майже ніхто не знає про формування української нації, боротьбу її проти російських загарбників, — розповідає американський історик Тімоті Снайдер, 45 років. Вивчає історію Східної Європи. — Після знищення малазійського боїнга світ звернув увагу на ситуацію в Україні. Бо європейцям співчувають набагато більше, ніж українцям.

 — Пересічний німець чи француз раніше нічого не знав про Україну. Але твердо вважав, що вона поділена на частини. Прозахідну, яка говорить українською і хоче в Європу. І проросійську, яка хоче в Росію та розмовляє російською, — пояснює письменниця Оксана Забужко, 53 роки. — Вперше почула, що Україну будуть колоти в Німеччині навесні 2006-го. На презентації до мене підійшли двоє чоловіків, як із фільму про Джеймса Бонда. Чітко костюмовані з доброю військовою витримкою, які аж ніяк не скидалися на читачів Оксани Забужко. Почали допитувати: коли Україна розколеться? Казала, що українці не різатимуть одне одного на мовному чи релігійному ґрунті. Але що я одна проти "Раша Тудей"? Путін заскочив зненацька не тільки Україну, але й західні еліти. Вони досі продовжують борсатися у межах нав'язаних російською пропагандою схем. Лише зараз живими жертвами, починаючи від Майдану, змінюємо цю думку. Ми всю історію брали м'ясом, плоттю і кров'ю, надробляючи те, що не змогли взяти інтелектом.

 Форум видавців тривав 11–14 вересня. Близько 50 тис. осіб відвідали 960 заходів. Вхід коштував 10 грн.

×