"Мерці збираються в церкві три рази на рік"

 

"Коли чоловік курить люльку в неділю до служби Божої, то його душа перейде в кінську голову", — так називається картина із циклу "Забобони" львівського художника Андрія Хіра, 28 років. Роботи показують у харківській галереї "Ком ін" як частину програми культурного форуму "Погранкульт: Галіція­культ". Вона познайомить жителів Слобожанщини з мистецтвом Галичини.

— Це не дослідження українського фольклору. Бо художник не займається наукою. Андрій у своїх картинах показав напрацювання справжніх дослідників. Це зібрана на Гуцульщині усна мова, перетворена в картину. На кожному полотні знизу вишита цитата. А вгорі є зображення, яке їй відповідає, на думку автора, — каже куратор виставки Борис Філоненко, 32 роки.

Для циклу "Забобони", крім картин, Андрій Хір створює скульптури, маски, художній альбом.

— Назви моїх робіт — це цитати з досліджень етнографів Володимира Гнатюка, Антіна Онищука й Володимира Шухевича. Вони на початку ХХ століття вивчали міфи, світогляд українців. У той час ще збереглися вірування первісного суспільства. Науковці вже тоді писали, що вони стрімко розсіюються і забуваються. Тому я працюю тільки з літературою. Кожен забобон зображую буквально, — розповідає Андрій Хір.

— Тема має більше запитань, ніж відповідей. Наприклад, святкування Різдва. Разом з християнськими традиціями в наш час досі діють ритуали зимового циклу язичників. Колядування насичене потойбічними істотами — рогатими, зубатими, волохатими. Сучасні забобони — як про чорного кота — не розглядав.

З понад тисячі забобонів відібрав найбільш дивні, химерні, невідомі. Наприклад, відобразив їх на картинах "Мерці збираються в церкві три рази на рік — у Чистий понеділок, на Великдень та на Святий Вечір" або "Рибалки вміють придобрювати водяників, кидаючи їм новонароджених мертвих дітей і падлину".

У народній уяві демонів часто асоціюють із тваринами і рослинами. Наприклад, люди вірили, що бузину посадив чорт і постійно під нею сидить. Не можна будувати хату на тому місці, де вона росла. Бузини не годиться навіть торкатися, а тим більше — викопувати, бо потім усе життя хворітимеш. Ховається чорт також під осикою і папороттю.

×