5,852 мільйона доларів заплатили за картину "Спляча дівчинка" художниці Зінаїди Серебрякової родом із Харківщини. Торги пройшли 2 червня на лондонському аукціоні Sotheby's. Покупець побажав залишитися невідомим. 10 хвилин торгувався за полотно, збільшивши початкову ціну увосьмеро
Дмитро ГОРБАЧОВ, 77 років, мистецтвознавець:
– На жаль, біля картин Серебрякової у Київському музеї російського мистецтва досі нема таблички, що це – українська художниця. Належала до гурту живописців-стилізаторів. Вони наслідували традиції якогось періоду світового мистецтва. Серебрякова обрала Італію ХVI століття. Це добре видно по видовжених постатях на її роботах. В їхньому будинку в Петербурзі зберігалась випадково куплена в мандрівних акторів картина Леонардо, що пізніше стала відома як "Мадонна Бенуа". Серебрякова стала чи не першою художницею-зіркою в світовому мистецтві. Багато писала у стилі ню. До оголеного жіночого тіла підходила чуттєво. У Російській імперії так точно ніхто не вмів малювати. Росіяни переважно тяжіли до реалізму, не звертали уваги на естетизм.
Ольга ПЕТРОВА, 73 роки, художниця, мистецтвознавець:
Зінаїда Серебрякова – дуже відома художниця, але в неї не було нашої крові. Її коріння французько-російське. Те, що її знаменитий портрет потрапив до Київського музею російського мистецтва, заслуга його засновника, цукрозаводчика Михайла Терещенка. Він придбав картину у Третьяковської галереї. Серебрякова була прекрасною художницею, хоча не мала професійної освіти. Навчалася вдома. Її роботи важко назвати революційними. Передусім вона була сентиментальною жінкою, яка багато писала портрети дітей. Віднесла б її до такого періоду російської культури як "Срібна доба". Її окрасою були поетеса Анна Ахматова, живописець Михайло Врубель – теж відносно наші. Вони намагались протиставити себе "передвижникам". Ті в своїх полотнах робили акцент на соціальній тематиці, зрозумілий широким масам. Серебрякова та її однодумці творили мистецтво заради мистецтва, цінували передусім красу.
Зінаїда СЕРЕБРЯКОВА, художниця
Народилася 1884 року в селі Нескучне під Харковом. Тут була літня садиба її батька, петербурзького скульптора Євгена Лансере. Її дідом був російський архітектор Микола Бенуа. Росла біля Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі, літа проводить в Україні. Брала уроки в живописця з Одеси Осипа Браза. Серед перших картин – замальовки театральних залаштунків і побуту слобожанських селян.
У 21 рік виходить заміж за свого двоюрідного брата Бориса, з яким дружила з раннього дитинства. Священику довелося давати 300 рублів хабара (тоді на ці гроші можна було купити 50 пар добрих чобіт. – "Країна"), щоб обвінчав родичів. У подружжя народилося четверо дітей. Чоловік Борис Серебряков переселив родину в Нескучне. За освітою залізничник, він переважно займався сільським господарством у своєму маєтку. 1919-го захворів на тиф і помер. Зінаїда Серебрякова переїздить до Харкова, де працює в археологічному музеї. За рік перебирається з хворою матір'ю і дітьми в Петроград.
"Мій заробіток такий мізерний, що не вистачає на найнеобхідніше. Дуже боляче бачити своїх дітей голодними, син Шурик прямо тане на очах від недоїдання", – пише рідним за кордон.
Продовжує малювати. Через нестачу грошей на професійних моделей, найчастіше Серебряковій позує її 10-річна донька Катерина. В цей період пише три полотна з оголеною донькою.
1924 року емігрує до Франції, де живе її дядько. На це пішло 500 доларів, які Серебрякова заробила на картині "Спляча дівчинка". Її купили на виставці в Нью-Йорку. Дві інші картини з Катею зберігаються в російському музеї-заповіднику "Петергоф".
Дітей з Радянського Союзу художниці вдалося вивезти пізніше – за сприяння Червоного Хреста. Родина поселилась у Парижі. Єдина прижиттєва виставка Серебрякової у СРСР відбулась у Москві 1965-го, за два роки до смерті художниці.
Померла в Парижі 82-річною. Покоїться на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа, де ховали російських емігрантів
4 
35413
Коментарі