Як тривав конкурс "Новела по-українськи" про Крим
"Тема – вільна, місце дії – Крим, Україна" – таким було цьогорічне завдання для учасників конкурсу "Новела по-українськи". Журі отримало 149 текстів. В останній день – 1 березня – надійшло 45 листів. 18 учасників надсилали твори ще два дні. Розглянули всі.
Перемогла новела "Маша із Пскова вже освоїлася" 28-річної Надії Страшко з Гадяча на Полтавщині. Авторка отримає тисячу гривень. Нагородження відбудеться в Києві на Книжковому Арсеналі 26 квітня об 11.00 на сцені "Кафе Європа".
Друге місце посіла новела Галини Максимів "Маркова корова". Її опублікує "Газета по-українськи" за 28 квітня. Тексти решти фіналістів можна буде прочитати на сайті Gazeta.ua. Також на основі конкурсу літературна агенція Discursus видасть книжку з найкращими новелами про Крим. Торік тексти його учасників увійшли до збірки "Євромайдан. Хроніка в новелах".
Конкурс проходить утретє. 2014-го журі отримало 109 новел про Євромайдан. Переміг текст "Стоїмо" сумського письменника Владислава Івченка. Позаторік автори мусили згадати у творі "Газету по-українськи". Надійшов 291 текст. Перемогла львів'янка Марія Титаренко з новелою "Півгодини неба".
Як працювало журі
Усі новели поділили на сім груп. Кожну читали по два учасники редакційного журі. До другого кола пройшли 74 тексти, які сподобалися принаймні одному читачеві. Їх поділили на чотири групи й відібрали найсильніші. Фінальну двадцятку читали 12 учасників редакційного журі й шість – письменницького. Відбирали трійки лідерів. За перше місце новела отримувала 3 бали, за друге – 2, за третє – 1. З фінальної двадцятки найбільше балів із невеликим відривом набрали п'ять новел. Перші місця у всіх членів письменницького журі були різні. Вирішили провести додатковий тур. Лідерами стали тексти "Маша із Пскова", "Маркова корова" та "Аліме". До голосування долучили головного редактора журналу Володимира Рубана. Він відзначив "Машу із Пскова". За загальними підсумками, новела "Маша із Пскова вже освоїлася" на 1 бал обігнала "Маркову корову".
Кого відзначило письменницьке журі:
Павло ВОЛЬВАЧ
1. "Аліме" – найкраща, "найкримськіша" річ. Є стиль, є колорит, і є тайна, що дуже важливо – каже Вольвач. Новелу написав 23-річний Ігор Астапенко родом із Білої Церкви на Київщині. Закінчує магістратуру у столичному Інституті філології. Цьогоріч видав збірку віршів "Щільник". Герой уміє лише дві речі – майструвати вудки й бачити майбутнє. До нього заходить красуня Аліме. Грошей у неї немає, тому платить персиками. Герой не зізнається про "велику рибу смерті", яку зловив для коханої. І що вбив свого брата Ісмета – чоловіка, від якого Аліме чекає дитину.
2. "До моря" – "іронічно. Символічно-абсурдно. Мінімалістськими засобами показано дуже багато. Кінцівка – якраз останнє речення – трохи "підкачала" – відзначає Вольвач. Героя новели Христини Кунець за 50 доларів запрошують знятися у фільмі. Разом із ним про Крим розповідають "якась стара противна баба і якийсь молодий противний галичанин". Жінка на всі запитання відповідає криком: "Сталін!" Галичанин будь-що згадує москалів і комуністів. Коли герой усвідомлює, що все одно не розміняє в окупованому Криму 50 доларів, кидається в море.
3. "Коктебельська загадка мого діда" або "Маркова корова". Як варіант, ще "Маша із Пскова вже освоїлася".
Андрій КОКОТЮХА
1. "Маша із Пскова вже освоїлася" 28-річної Надії Страшко з Гадяча на Полтавщині – історія про старого полковника. Радіє, коли Росія окуповує Крим, згодом втрачає зв'язок із родиною. Дочку з чоловіком Мустафою, кримськотатарським активістом, востаннє бачили на прикордонному блокпості. Російські військові це заперечують. Пенсію полковнику приносять регулярно, але ліки купити нікому. Герой вирішує піти з життя.
2. "Дама з в'єтнамкою" – героїня Ярини Груші привозить майбутнього нареченого, італійця Джуліо до Ялти. Скнара-римлянин критикує ціни в тролейбусі, консерви в магазинах та італійську мову нареченої-українки. Коли в неї рветься в'єтнамка, відмовляється витрачатися на нове взуття. Друга в'єтнамка летить Джуліо в голову. А прокльони італійською жінка вимовляє бездоганно.
3. "М'яке тіло, тверде тіло" – у новелі Надії Білої жінка переживає кризу в шлюбі. Приїздить до рідного Криму, заводить роман із будівельником. Разом з братами той убиває кримського татарина, друга дитинства героїні. Жінці доводиться обирати.
Також – "Високо в синьому небі".
Олександр СТУКАЛО
1. "Сюрприз". Професор математики Чумаківський (знаний як Чума) їде у Крим "розвіятися". На набережній Ялти шукає "цукерочку" для роману. Каже дівчині, що він – професор сексологічних наук. Та перепитує, скільки літер "ф" у слові "професор" і критикує його бороду – "нема куди й поцілувати". Чума одразу біжить голитися. Повернувшись, застає обранку з дочкою та бороданем, схожим на актора Хостікоєва. "Новела написана на реальних подіях 2002-го", – зазначає авторка Віра Оберемок із села Русалівка Маньківського району на Черкащині.
2. "Маркова корова" 31-річної Галини Максимів із Долини на Івано-Франківщині. Марко пасе худобу з вуйком Йосифом, що "40 років годував корів для совєцких морд партєйних". Корова хлопцеві нагадує Україну. Її вим'ям є Крим – куди Марко вирушає на навчання. Мріє стати капітаном фрегату, але починається війна. Хлопець гине під Іловайськом. У раю зустрічає давнього знайомого з пасовиська.
3. "Маша із Пскова вже освоїлася"
Антон САНЧЕНКО
1. "Високо у синьому небі" надіслала 34-річна поетеса Оксана Самара. Досліджує магію, вишивку та поведінку тварин. Має дві вищі освіти – біолога й культуролога. Працювала арт-директором галереї та науковим співробітником зоопарку. У новелі група туристів збивається з дороги в густому тумані. Кирило з Москви і Ярко з Тернополя підтримують один одного. Кримська татарка Майре ранить руку, друзі зашивають її по живому.
2. "Аліме"
3. "Кримсько-українська анархістська республіка" від Сергія Морфінова – альтернативна історія Криму. В епіграфі згадує роман Василя Аксьонова "Острів Крим" – у новелі Крим теж острів. У бухті Ласпі герої розмірковують про долю Криму, якби він був півостровом. Біля багаття п'ють і дискутують юний Нестор Махно, названий на честь відомого прадіда, Женя Ангел, чиїх предків досі пам'ятають на Чернігівщині й Житомирщині, Петро Врангель, Денис Ярош. Жартують про бандерівців, бо Марічка Бульба п'є лише "Криваву Мері". У фіналі вмикають випуск новин і чують: до України після референдуму приєдналася Кубанська народна республіка.
Лариса ДЕНИСЕНКО
1. "Коктебельська загадка мого діда" – Це – прекрасно, браво! Наче для мене хтось написав", – каже Денисенко. Героїня мріє про Париж, а її дід не знає кращого місця за Коктебель. Чоловік розповідає про Максиміліана Волошина і своє знайомство з Марієттою Шагинян. Після дідової смерті, героїня вирушає до Коктебелю й розгадує родинну таємницю. Дізнається, чий профіль дід вигравіював на знайденому в морі камені опалу. Написала новелу Раїса Плотникова з Лубен на Полтавщині, авторка 10 книжок.
2. "OST.R.I.P.Крим" – "Дуже добре, зворушливо, така хороша оповідка для підлітків". Текст – лідер симпатій редакційного журі. Написав його Сергій Лефтер, родом із Криму, де не був з 1990-х до минулого року. Торік у березні поїхав на півострів висвітлювати анексію як журналіст. "Вболіватиму за цей текст до найфінальнішого фіналу", – написала кореспондент відділу "Тема" Мирослава Соколова. Кримом звати собаку головного героя. Їм обом по 13 років. Коли пес помирає, герой влаштовує похорон разом із другом – кримським татарином Рафатом. Його родина завтра має їхати з півострова. Хлопці прощаються з собакою, співають йому колискову. Ховають разом із будою.
"М'яке тіло, тверде тіло": "текст – сильний, справжнє-жіночий такий".
3. "Равлик" – добре. Авторка – 20-річна студентка лінгвістичного Лана Міраман (Світлана Ворончук), народилася поблизу річки Амур у Росії, але батьківщиною вважає Київ. 2059 рік. ЄС розвалився, Крим залишається під протекторатом Єдиної Російської Держави, але повертається до України. Герой працює механіком на космічній станції на півострові. Равликами грають у шахи з другом-турком. Коли нарешті збувається мрія полетіти у космос, стається аварія.
"Амулет на щастя" – "настроєве таке, підліткове, непогане". Написала новелу 23-річна Вікторія Решітько родом із Золотоноші на Черкащині. Навчається у столичному Інституті філології, в інтернеті має нік "Помаранчева дівчина". Це історія про кримське дитинство і дружбу. Герої ловлять бичків у морі, виготовляють сувеніри й шукають фульгурит – "небесне скло", яке залишається на місці ударів блискавки.
Василь КАРП'ЮК
1. "Маркова корова"
2. "Сюрприз"
3. "Коктебельська загадка мого діда"
Що писали в новелах
– А что, здохла твоя бандерівка? – це був якийсь "зелений чоловічок", яких розплодилося тут достобіса. Я витягла пістолет
і потрапила йому в праве око. Його я в прапор не загортала,
та й копати яму теж не збиралася.
Бог дав людям сушу, як рятівну шлюпку.
Море дурнів не любить. Із ним говорити треба спокійно, тихо, як з розумною людиною.
Над бухтою Ласпі несамовито горіли зорі, а внизу закінчувалася перша пляшка. Юний Нестор Махно дістав другу й діловито оглянув кружки товариства.
Справжній Крим починається після першої чарки мадери.
Вляглися на один спальник, вкрилися другим і кохалися.
– Рай? – спитав він потім.
– Крим, – прошепотіла вона.
Крим – усім хороше місце, але іноді тут співають Розенбаума, наче тут якийсь Новосибірськ.
– Гарбузику, коли люди ходять разом до вітру, це ж щось значить? – спитала вона.
– Це безперечно кохання.
Видно птаха по польоту, а москаля – по гігантоманії.
Кримські дівчата, як і гори, дуже оманливі. Заведуть –
і гаплик, як тим туристам.
Я знаю Крим змалечку, я знала й без С., що Крим – це гори. Море. Каміння. Пісок. Я не знала, що любов так подібна на Крим.
Хто надсилав тексти
Серед найстарших учасників – 76-річний художник Юрій Логвин. Написав 20 книжок та є автором 75 українських поштових марок. Разом із новелою передав копії своїх кримських малюнків. Серед наймолодших учасників – 16-річна Мавіле Яг'яєва з Бахчисарая. 11-класниця потрапила до фіналу з новелою "Він народився в Україні". Планує вступати до Києва на факультет англо-кримськотатарської філології.
З міста Афіни, США, надіслала новелу "М'яке тіло, тверде тіло" фіналістка Надія Біла. Навчалася в Криму. "Я жила кілька років у Москві, потім – у Києві, – пише авторка. – Багато подорожувала. Переїхала спочатку до Англії, зараз живу з чоловіком у штаті Джорджія, біля Атланти. Ні, не так. Я живу Україною".
Часто писали кримчани з проханнями не розсекречувати їхніх імен. Наприклад, "Я – студент, з міста Сімферополя. Більше сказати не можу, бо це може бути небезпечно". Серед авторів багато народжених на півострові та його жителів. Тексти надсилали з усієї України, а також із Канади й США.
Що казали учасники журі
"Головне враження – люди не розуміють, що таке новела, – підсумовує Олександр Стукало. – Є кілька хороших колоритних текстів про кримськотатарський Крим, але не новел. Це тішить. Переважно тексти про Крим український, Крим спогадовий чи Крим під час анексії. Останнє вже наганяє нуду. Крим як місце дії нерозпрацьований. Автори не до кінця знають, чим там займаються прості люди, тому пишуть про приїжджих. Від цього текст радше програє". Згодом у Facebook написав: "Слово "новела" – найзагадковіше і найпрекрасніше, що, власне, є в цьому конкурсі. Ну а коли забиваєш на найзагадковіше, так і виходить, шо Василь Стефаник, короче, повертається обличчям до О'Генрі й заплакано цілує його тонкі сухотні вуста".
"Основна емоція конкурсантів щодо Криму – ностальгія, – підсумовує кореспондент відділу "Світ" Ксенія Кисіль. – Переважають трагічні фінали або фантастика. Мені не вистачало реалістичності, буденності. Приємно вразила літературна якість. Порівняно з майданівськими, кримські новели витяглися на рівень вище".
"Помітила тенденцію до змалювання апокаліптичних реалій життя в Криму після анексії, – пише редактор сайта Gazeta.ua Дарія Сєчкова. – В дечому це відповідає дійсності. Але часом такі моменти видавалися занадто перебільшеними".
"Новели розділились на школярські твори "як я провів літні канікули" та родинні саги про кримських татар, – зауважує кореспондент відділу культури Катерина Кисельова. – Перші не зачіпали, бо маю відразу до самого жанру. Другі не викликали довіри через незнання авторами матеріалу. Очікування, що будуть яскраві герої кримські татари, не справдились. Натомість колоритними виявилися інші "кримчани" – баба Рузя, що спершу вішає портрет Путіна на стіну, а потім стелить котові в туалет. Старий полковник, що набиває кишені пенсією в рублях, перш ніж кинутися з даху. Автори грішили зайвими описами, а це перетворює новелу на захололий розбавлений чай. Найвлучніша метафора конкурсу: "Україна – корова, а Крим – її вим'я".
Перше місце від верстальниці Світлани Печурової отримала "Дама з в'єтнамкою" – "коротко, яскраво, влучно, реалістично, актуально, життєво". Редактор сайта Gazeta.ua Олександр Шумілін обрав "гарно написану реалістичну історію" – новелу минулорічного переможця Владислава Івченка "Наш Крим". Кореспондент Володимир Мукан – текст "Маша зі Пскова": за цікавий сюжет, вдалий початок і враження, що залишається надовго.
Примітки до новел писав редактор відділу "Історія і Мова" Денис Мандзюк: "Історія про німу і глухого, є трохи сексу і АТО. Загалом штамповано", "Фігня якась стереотипна", "Шароварний анекдот без прив'язки до теми", "Мені сподобалося, хоч і з матюками", "Мабуть, помилилися адресою", "Банально, але на фоні попередніх мегабанальних історій – може бути", "Мій фаворит, в найліпших традиціях Кожелянка", "Знову поїзд", "Вишиватницька єресь", "Псевдопатріотичне ніпрощо з моментами зоофілії", "Банально, але цікаво. Але банально".
"У кожній п'ятій новелі – чиясь смерть, біда, горе, розлука, – пише кореспондентка Львівської редакції Ольга Швед. – Важко читати, рідко трапляється справді цікавий і трагічний фінал".
"Цікаво, що жодного нецензурного слова. То наші читачі такі культурні? – відзначив кореспондент відділу "Історія і Мова" Северин Наливайко. З новел дізнався іншу назву квітки саксіфраги – "ловикамінь". І що російська має веселе слово на позначення відрубаної кінцівки – "культяпка".
2 
35413
Коментарі