Три роки збирав карпатські перекази, приповідки й легенди львівський художник 28-річний Андрій Хір. В етнографічних працях відшукував найдивніші, наймоторошніші й найжахливіші забобони. Відібрав понад тисячу. 27 відтворив у картинах і скульптурах.
Назви робіт циклу "Забобони" – це цитати з досліджень етнографів Володимира Гнатюка, Антіна Онищука й Володимира Шухевича. Вони працювали на початку ХХ ст.
– Забобони – це уламки цілісного уявлення світу. Не можна ігнорувати похмурий і жорстокий бік життя. Це робить його неповноцінним, – каже Андрій Хір.
Розповідає про найцікавіші знахідки
"Нутро у нявок отворене, і ззаду видко їх утробу"
Русалки і нявки або мавки – персонажі настільки жахливі, що їхні еротичні манери здаються неважливими.
У наших сучасників зустріч із мавкою – це щось романтичне й прекрасне. Бо так її зобразила Леся Українка в "Лісовій пісні". Образ лісової чи морської русалки-мавки зустрічається в "Енеїді" Івана Котляревського. Мавками він назвав морських сирен. Їх згадують у п'єсах Марка Кропивницького.
У збірнику "Покуття" польського етнографа Оскара Кольберга є такі описи нявок: "Вони виводять танці на ігровищах. Справляють оргії, особливо на Купала. Мавки бувають високого зросту. Обличчя мають овальне. Довгі коси спускають на плечі й заквітчують квітами. Одяг тонкий, прозорий. Нутро їх отворене. Мавки не злобні, вони щонайбільше зваблюють хлопців до себе на танці. А коли їх хто налякає, втікають".
Не тільки нявки, а й весь фольклор – дуже похмурий. Люди прагнуть знищити його темну сторону, однак вона не зникає. Проявляється в політиці, конфліктах, війнах. Первісне темне знайшло нову форму.
Цей забобон відобразив у картині. Додав сучасні елементи – хірургічні зажими й скальпелі. У міфології є думка, що демонічні сутності переселяються в сучасні речі.
"Музикант, якого чорт навчив грати, дає йому зі скрипки душу, а не свою"
Межа між божественним і демонічним – розмита. Давні українці вважали, що талант – це прояв контакту з потойбіччям.
У народі кажуть: той, хто дружить із чортом, може зіграти на трісці такого, що другий і на скрипці не зможе. Аби оволодіти музичною майстерністю, потрібно укласти договір з нечистою силою.
Той, хто бажає стати музикою, має до схід сонця піти на перехрестя. Роздягнутися догола й заграти на скрипці. Також уночі закопати на перехресті наповнену горілкою сопілку. Через сім днів відкопати – якщо чорт прийняв її, горілки виявиться наполовину менше. Ще через сім днів сопілку знову дістають. Якщо там зовсім не буде горілки, людина досконало гратиме на інструменті.
Сюжетом багатьох оповідей є те, що чорти під виглядом веселої компанії просять когось пограти на скрипці – за хорошу плату. Музиці ввижається, що в гарному будинку і під його музику кружляють хлопці й дівчата. Він грає кілька діб, а йому здається, що минули години. Тільки перехрестившись або згадавши ім'я Боже, скрипаль бачить, що сидить у лісі на пеньку чи в болоті, а кругом танцюють чорти.
Цей забобон і ще 159 помістив у книжку. Вона складається з коротких фраз, які доповнюють ілюстрації. Поділена на чотири розділи – "Духи", "Мерці", "Непрості" і "Світ".
"Гори зробили сі з того, що чорт наплював"
На Гуцульщині є багато легенд про створення світу. За однією з них Господь запропонував найстаршому ангелу Сатанаїлу зробити це разом. Той мав пірнути до дна моря й дістати глини, славлячи Бога. Але йому стало заздрісно. Вирішив разом і своє ім'я славити. Бажане здобув на третій раз. Богу віддав частину глини, а решту сховав у роті. Та коли Господь її освятив, земля почала рости. У Сатани розривався рот і тріскалися губи. Він почав плювати й харкати. Де глина впала, зробилися гори. А зі слини – каміння.
Забобон утілив у масці з назвою "Світ". Є ще три – "Непрості", "Дводушник", "Духи". Вони ілюструють розділи книжки.
Маску використовують у ритуалах більшості культур під час посвячення у таїну, відлякування злих духів. Вона закриває обличчя, приховує особистість. Дозволяє приміряти нові ролі. І сприяє розмові з потойбічним. Старі маски спалюють після обряду виведення з них духів.
Маска "Світ" – це покрита ялинками чорна гора. Намагався передати рельєфи Карпат. У однойменному розділі книжки йдеться про те, що все навколо має душу.
"Мерці збираються в церкві тричі на рік – у Чистий понеділок, на Великдень і на Святий вечір"
Мертві – такі самі мешканці реальності, як і живі. Можуть приходити сюди й повертатися на той світ.
Ця ідея є у більшості давніх культур. Вважалося, що по смерті людини душа живе так само, як і раніше. Але здатна приймати вигляд померлого, кота, собаки, дерева, свічки чи іншого предмета.
Мерці збираються в церкві у Чистий понеділок (перший день Великого посту. – Країна) – його ще називають мрецький Великдень, на Пасху та Різдво. Йдуть, коли заспівають півні. Бувають у церкві й невидимі залишаються у хатах родичів. До мерців, які відвідують цей світ, коли їм заманеться, належать чаклуни, єретики, боговідступники, вовкулаки, самогубці.
Дівчина, яка поміняла віру, вставала ночами з могили й гірко плакала. Не мають спокою і прокляті батьками діти. Часто мерцям у церкві залишали їжу. Годування мертвих на цвинтарі у наш час є тим самим культом предків.
На картині зобразив писанку як елемент Великодня. Ще є різдвяна зірка і змія, яка вилазить на свято Юрія. У центрі полотна – церква, яку оточують мерці.
"На землі є місця нечисті, де пробуває чорт. Там росте звичайно лише бузина"
У народній уяві демонів часто асоціюють із тваринами й рослинами. Люди вірили, що бузину посадив чорт і постійно сидить під нею. Не можна будувати хату на місці, де вона росла. Бузини не треба навіть торкатися, а тим більше – викопувати, бо все життя хворітимеш.
Ховається чорт також під осикою й папороттю. Тому ці рослини майже не використовують в обрядах. Але широко застосовують у магії, оберегах, народній медицині.
Перший біс оселився у величезній ямі й посадив бузину, щоб вона охороняла його. Іноді люди саджали її на могилах і використовували під час "викликання дощу". Вважали, що під час цвітіння бузини диявол виходить на землю.
Чорт, біс, диявол, дідько, люципер, сатана, осинавець, щезник, злий – один із найпопулярніших персонажів української демонології. Він уособлював ворожі людині сили. Його звірину природу видають хвіст, баранячі або козлячі роги, кігті, собача морда чи свиняче рило, іноді – курячі ноги або крила кажана. Характерні прикмети – довгий ніс, палаючі очі, густе чорне волосся.
Іноді чорта уявляли як іноземця, вбраного у коротеньку куртку або фрак, вузенькі панталони, з кумедним капелюхом на голові й люлькою в зубах.
Він живе у млинах, проваллях, напівзруйнованих будівлях і заростях бузини. Чорт шкодить людям – насилає хвороби, зваблює жінок, полює на душі, штовхає на злочини. Особливо страшний він для нехрещених дітей, яких може підмінити.
З ним можна укласти договір і найняти його на службу, заклавши свою душу. Такі угоди підписують уночі на перехресті доріг і затверджують кров'ю з мізинця.
Проілюстрував цей забобон буквально: з очиць чорта ростуть дві гілки бузини, на яких дозрівають ягоди.
7 
35413
Коментарі