10 тисяч доларів – середня ціна картини українського художника, стверджує галерист Юрій Комельков. Від початку 2000-х їхня вартість зросла десь удесятеро. За кордоном мистецтво залучає гроші через співпрацю банків і митців. Чи можлива така практика в Україні, – розповідає голова правління "Райффайзен Банк Аваль" Володимир ЛАВРЕНЧУК, 59 років
Банки можуть давати кредити на мистецтво?
– Кредит – це гроші, які взяли у вкладників і виділили на ризиковані операції. Між ними стоїть якийсь функціонер. Він має зобов'язання повернути кошти вкладникам. Тому й оцінюємо, чи є попит на той чи інший вид мистецтва, чи можуть ці гроші повернутися. У кредитах на мистецтво не бачу перспективи. Зате спрацюють інвестиції. Це венчурний капітал (гроші інвестиційних фондів чи фірм, що спеціалізуються на фінансуванні росту молодих компаній. – Країна). Там отримують вищі доходи, але й готові більше втратити.
Банки готові до таких інвестицій?
– Комерційні – ні. Є інвестиційні банки. Вони готові вкладатися. Але частіше в нові технології, стартапи, ІТ, а не в мистецтво.
Які галузі мистецтва їм потенційно цікаві?
– Музиканти Святослав Вакарчук, Олег Скрипка створюють щось більше, ніж концерти – це важливі політичні, суспільні події. Не сумніваюся, що були і є ті, хто хотів би інвестувати в них. Але це не означає, що багато хто готовий вкладати в музику загалом.
В Україні в дефіциті масове культурне середовище з дитинства. В Австрії кожна школа має власний духовий оркестр. Яке фінансування потрібне для цього? У школі є вчитель музики, чия робота вже оплачується. І треба організувати оркестр. Його комерціалізація недоречна. Суспільство має спрямувати сюди стільки ресурсу, скільки на це потрібно. Так само з мистецтвом "корінним". Держава має опікуватися фольклором, народними ремеслами. Особливо, якщо є ризик, що ті можуть зникнути.
Решта видів мистецтва повинні залучати інвесторів самостійно. Вартісне має добре продаватися. Якщо не продається, нема інвесторів, значить, одне з двох. Або нічого не варте – несправжнє мистецтво, його бліда копія, або погано продаємо.
Попит на мистецтво з'являється?
– Так. Але як виміряти відповідь "так"? Через приклади успішних мистецьких проектів. Скажімо, кіно. Нещодавно подивився український фільм "Моя бабуся Фанні Каплан". Бачив і "Поводир" Олеся Саніна, "Тойхтопройшовкрізьвогонь" Михайла Іллєнка. Це пристойні роботи. І їх стає все більше. Хочу дивитися українське. Різних режисерів. Спостерігаю тенденцію, що попит на українське мистецтво стає дедалі масовішим.
Нарікають, що мистецтво складно продається.
– У Австрії до оперних театрів стоять черги. Квитки – по 100–200 євро. Треба вміти створити попит на високе мистецтво. Тоді інвестори залюбки фінансуватимуть його.
Ви фінансово підтримали перший за 18 років альбом Made In Ukraine рок-гурту "Брати Гадюкіни". Це інвестиція чи широкий жест?
– Широкий жест – це були самі "Брати Гадюкіни". Феномен в українській музиці. Я – киянин. Ці хлопці зі Львова для мене раніше були на певній культурній дистанції. Але поступово їхні пісні на галицькому суржику про проблеми, близькі кожному, дозволили мені як українцю відчути самодостатність. Це був шанс для нашого банку долучитися до чогось значного в культурному та історичному сенсі.
Це одноразова акція чи були схожі проекти?
– Так. Приміром, мій власний проект – не як банкіра, а як людини, яка "бавиться" музикою. Ми з друзями записали рок-мюзикл Got to be free. Тричі його поставили в Києві. Дехто з нас – професійні митці: співак Іван Леньо, актори Дмитро Ленартович, Євген Нищук, режисер Сергій Проскурня, дехто аматори – такі, як я, юрист Данило Білак. Люди з різних сфер згуртувалися й отримують задоволення від спільної роботи. У нас, українців, горизонтальні зв'язки – найпотужніші в світі. Слабкі вертикальні. Легше самоорганізуватися, ніж домогтися підтримки від держави.
Росіянин Андрон Кончаловський на свій фільм "Рай" дістав гроші, заклавши в банку картину. Чи може одне мистецтво фінансувати інше?
– Спершу треба стати Кончаловським, а потім прийти з картиною до банку. Гроші дають не за полотно. Фінансують митця, який вразив. Банки переважно не кредитують просто під заставу. Цим займаються ломбарди. Банки дають кошти конкретним людям на конкретну справу. Нам закидають – чому не даєте кредити на інновації? Даємо, але не всім. Фінансисту складно визначити: де проект генія, а де – безперспективного фантазера.
4 
35413
Коментарі