Ексклюзиви
пʼятниця, 14 листопада 2014 10:57

Для українця: сонце зійшло – треба жити. А для росіянина потрібна "цель"
2

Акція "Батьківська читальня" в одній із київських книгарень, лютий 2008 року
Фото: фото: УНІАН
Наталя МАРЧЕНКО  47 років, філолог член Вченої ради Національної бібліо­теки України для дітей. Народилася у селі Вінницькі Хутори на Вінниччині. 1989-го закінчила Київський університет імені Тараса Шевченка, вивчала українську філологію. Викладала літературу в школі села Козин Миронівського району на Київщині, у гуманітарному ліцеї при Національному університеті Шевченка у столиці. Кандидат історичних наук. Працювала редактором у видавництві ”Освіта”. Із 2008-го – старший науковий співробітник Інституту біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені Вернадського. Написала книжку ”Володимир Рутківський: тексти долі”. Автор-модератор сайта ”КЛЮЧ” – ”Краща література юним читачам”. Не довіряє офіційним соціологічним опитуванням. Для розуміння книжкових смаків активно відвідує шкільні форуми, блоги в мережі. Пише оповідання й вірші, автор книжки римованих завдань ”Математика. Десяток для маляток”. Перший роман ”Діти переступу” нині у видавництві чекає на ілюстрації. Любить вишивати, шити, плести, пекти торти, розводити кімнатні рослини, подорожувати Карпатами. Заміжня, має 25-річного сина Ярослава і доньку 11-річку Власту

Що читати підліткам, радить літературознавець Наталія Марченко. Щомісяця вона укладає рейтинги найпопулярніших книжок. Вивчає новинки, запити в бібліотеках і відгуки підлітків у інтернеті

Найпопулярніші книжки, які радять один одному підлітки в мережі

Максим КІДРУК, "Подорож на Пуп Землі" та інші його твори

Кідрук мандрує екзотичними країнами, а потім описує свої пригоди. Його активно читають, тому що дія відбувається тут і сьогодні. Це те, що може трапитися з тобою. Максим має і досвід, і інтерес до того, чим займається. Нема лише хорошого літературного редактора, який допоміг би йому виписатися.

Джоан РОЛІНҐ, "Гаррі Поттер"

Жодна дитина не сказала, що це – історії про чарівників. Здебільшого, про боротьбу добра і зла. Потрясла відповідь 11-річного хлопця, який випадково зайшов у бібліотеку. Він сказав: "Гаррі Поттер" – про те, чому одні люди лишаються самотніми, а інші – ні. Про двох хлопчиків, у яких були однакові стартові умови, тільки один думав про інших, а другий – лише про себе.

Марина та Сергій ДЯЧЕНКИ, "Ритуал"

Фентезі завжди було затребуване підлітками. В оригіналі книжка написана російською. Але для багатьох дітей сьогодні україномовність стала позицією. Ну, як я можу сказати: читай росіянина Сергія Лук'яненка – після його заяв щодо "майданутих"? Хоча й пише цікавіше за Дяченків. Подобається, що вони ніколи не були радянськими письменниками, як-от сприймаються харків'яни Олді. Ті назавжди залишилися в країні, де чітко зрозумілі критерії добра і зла. Полярно бачать світ і росіяни. А в українців ніколи не було категоричності, тому що світу завжди вистачить на всіх. Україна – це свобода, яка сама по собі, а не в ім'я чогось. Ви часто бачили українця, який в стилі Достоєвського мучиться одвічним питанням сенсу життя: "зачем"? Для українця: сонце зійшло – треба жити. А для росіянина "совершенно бессмысленная жизнь", бо потрібно поставити "цель". Звідси й їх алкоголізм, безшабашність. Адже росіянин без мети – зломлений і випадає в осад.

Джон Р. Р. ТОЛКІН, "Володар перснів"

Толкін був науковцем і вигадав світ, у якому звів усю символіку європейського фольклору. Він створив цивілізаційну матрицю, яка пояснює, що таке жити по-західному. Є добро і зло, вони перебувають у постійній боротьбі. Навіть найменший із нас може змінити історію. Це завжди війна із собою – за справедливість. На нас ця матриця не накладається. Слов'янський світ – не бореться, а живе.

Любко ДЕРЕШ, "Культ" та інші його твори

Читають тому, що дія відбувається тут і зараз. У нас досі нема книжок про українських неформалів, ґотів, емо.

Найкращі книжки для підлітків, на думку Наталії Марченко

Володимир РУТКІВСЬКИЙ, "Джури"

90 відсотків того, що пише Рутківський – не вигадки, а його власний досвід. Письменник прекрасно володів шпагою. В дитинстві був такий, що Том Сойєр відпочиває. Самотужки міг виживати у плавнях місяцями.

Жуль ВЕРН, "П'ятнадцятирічний капітан"

Це – класика підліткової літератури. Вона заповнює малесеньку нішу між юнацьким і старшим шкільним віком. Підлітків не було в традиційному суспільстві: або дорослі, або діти. В українському селі хлопці й піддівки ("піддівок" – дівчина-підліток. – "Країна") бігали за юнацькою громадою, але ще не мали права брати участь у вечорницях. У місті з'являються "недорослі": людина вже статевозріла, але в суспільстві нічого не може зробити і має вчитися. І виникає підліткова література. Це література свободи і обов'язку. Після класичного Верна з'являється "Над прірвою у житі" Селінджера – про дух бунтарства серед підлітків. На жаль, обидві книжки зараз не рвуть із полиць.

Етель ВОЙНИЧ, "Ґедзь"

Хто візьме цю книжку – плаче. Вона про те, чому ти не зможеш пройти шляхом свого батька. Сьогодні в Україні постало питання: хто кого має вибачити. Підліткам треба прочитати роман Войнич, аби зрозуміти: вибачити має молодший. Старші перебувають у тупику. Загинув цілий світ країни, у якій вони виросли. У нашу бібліотеку дідусь два роки водив хлопчика читати військово-історичну літературу. Коли розговорилася з малим, виявилося: насправді він любить оповідання про тварин Віталія Біанкі. Але "дедушка читает только о войне". Виходить, дитина розумніша за свого діда. Малий чесно брав книжки, щоб було про що розмовляти з дідусем.

Дитяча література – це діалог між дідами й онуками. Якщо нема хоча б 30 відсотків спільних текстів – розмова припиняється і суспільство може кардинально змінитися.

Еріх Марія РЕМАРК, "Три товариші"

Книжка про чоловічу дружбу. Переконана, що жіночої не існує. Чоловіча найяскравіше виявляється в жорстких ситуаціях. Чоловік народжений, щоб загинути – так у всіх культурах. Навіть якщо винищити всіх чоловіків і один залишиться – людство відродиться. Головне – не винищити жінок. Оця приреченість породжує чоловічу дружбу. Ремарк написав про те, навіщо вона потрібна.

Найкращі нові книжки для підлітків

Корнелія ФУНКЕ, "Чорнильне серце"

На сьогодні це – найкраща книжка про книжку. Вона – як ідеальна людина, що завжди має на тебе час. У всіх релігіях Бог залишив себе в письмі. Чомусь не зробив цього в скульптурі, кіно. Він же Бог – міг залишитися одразу в комп'ютерній програмі.

Євгенія КОНОНЕНКО, "Коли бабусі були маленькими"

Міська підліткова книжка. У професорській сім'ї кілька поколінь говорять: "Наша дівчинка теж буде професором, у неї вже є купа грамот". Раптом ідилія руйнується, бо помирає бабина сестра. Вона стежила за побутом. Усі звикли: прокидаєшся вранці, а каша вже готова. Мама приводить жити аспірантку з дівчинкою – ровесницею своєї доньки. Ця жінка береться займатися домогосподарством. І перед професорською онукою розкривається інший спосіб життя, в якому вчитися – не головне. До того ж перед нею постає велика сімейна таємниця. Вона з'ясовує, чому була самотня покійна бабуся, чому мама – негідниця. Історія про прощення й розуміння, що ти – не ідеальний. І що бути ідеальним – це найгірше, що можна для себе придумати.

Джаклін ВІЛСОН, серія книжок "Дівчатка"

Це щоденні історії з певною повчальною ноткою. Наприклад, є три подружки. Одна познайомилася з хлопцем, старшим від неї, і пишається цим. Але водночас це створює купу проблем. Інша вчиться і вважає ту дурепою. Такі ситуації – вічні, завжди можуть виникнути тут і сьогодні. Виходи з них подаються органічно, не нарочито. У формі "подружки на лавочці розповіли".

Тетяна ЩЕРБАЧЕНКО, "Панночка"

Тут дівчинка – стовідсотково українська. Не тому, що рецепти взяті з нашої кухні. Це певний світогляд. Панночку ніхто ніколи не вибиратиме, вона сама вибирає.

"Гетьман до порога, а далі моя хата", – так казала моя баба. Українській дівчині й на думку не спадало, що її можна заставити з кимось жити. Вона йшла з тим, кого вибрала. Незалежно від думки громади. В Україні завжди можна було вижити самотній жінці з дитиною – земля благодатна. Моя бабуся під час війни ходила начерпати риби, і у фартуху приносила. Якщо зовсім не каліка, з голоду не вмреш.

Панночка – це позиція. У Тетяни Щербаченко нема такого, як у російських виданнях: "Як себе прикрасити". Я ж не муха на гівні, щоб усі злетілися. Панночка обирає те, що їй подобається, що сама хоче, а не для того, щоб на неї звернули увагу.  

Зараз ви читаєте новину «Для українця: сонце зійшло – треба жити. А для росіянина потрібна "цель"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 35413
Голосування Які умови миру і зупинення війни для вас прийнятні
  • Відмова від Донбасу, але вивід військ РФ з усіх інших територій
  • Замороження питання Криму на 10-15 років
  • Відмова від Криму і Донбасу за умови надання гарантій безпеки від Заходу щодо всіх інших територій
  • Зупинка війни по нинішній лінії фронту
  • Лише повне відведення військ РФ до кордонів 1991-го
  • Ваш варіант
Переглянути