Як пройшов конкурс "Новела по-українськи" про Майдан

"Хороша новела – як коктейль Молотова: легко летить і добре горить" – таке гасло мав цьогорічний конкурс "Новела по-українськи" від журналу "Країна". Темою обрали Майдан і все дотичне до нього.

Журі отримало 109 новел і кілька десятків листів із віршами про Майдан. Приймали роботи до кінця квітня. В останній вечір надіслали 31 текст. Після десятої вечора 30 квітня листи на пошту конкурсу надходили в середньому кожні 7 хвилин.

Перемогла новела "Стоїмо" сумського письменника і журналіста Владислава Івченка. Автор отримає тисячу гривень під час нагородження на Форумі видавців у Львові. Друге місце дісталося новелі "Революціонер" Марини Єщенко. Її опублікує "Газета по-українськи" за 19 серпня. Решту фіналістів можна буде прочитати на сайті Gazeta.ua. Також на основі конкурсу літературна агенція Discursus видасть у вересні книжку "Євромайдан. Хроніка в новелах". До неї потраплять 28 найкращих творів

Як працювало журі

Роботи оцінювали анонімно 19 членів журі: письменники, видавці та представники редакції. Прізвища авторів замінили шифром – дата і час отримання листа, додали номери.

Перше коло: розділили всі новели на п'ять частин, приблизно по 20 текстів. Кожну читали чотири учасники журі, які мали відібрати до 10 найкращих. У наступний тур проходили твори, які збіглися хоча б у двох учасників журі.

Друге коло: 45 відібраних новел поділили на дві частини. Учасники журі виставляли бали – від 0 до 10.

До третього, фінального кола потрапили 14 творів, що набрали найбільше балів. 15 учасників журі мали вибрати свої трійки найкращих. За перше місце новела отримувала 3 бали, за друге – 2, за третє – 1. Якщо на одне місце претендували дві новини, бали за позицію ділили навпіл.

Хто набрав найбільше балів

1 місце: новела 37-річного Владислава Івченка "Стоїмо" – 13 балів. Колишній зек доглядає за паралізованим батьком. Лише це стримує його піти на Майдан і повбивати тих, хто розігнав студентів.

2 місце: новела "Революціонер" 28-річної Марини Єщенко із села Великий Кобелячок Новосанжарського району на Полтавщині – 11,5 бала. Авторка працює в Науковій бібліотеці ім. Максимовича, пише дисертацію "Поетика абсурду в сучасній новелістиці".

Весь вільний час подружжя проводить перед телевізором, критикуючи Майдан і власного сина, який почав пропускати пари і приходити "обкурений, як з бомжатніка". Коли бачать кадри убитих снайперами мітингувальників, розуміють, що сина немає вдома вже кілька днів.

3 місце розділили новели "Дочекатися весни" і "Сни та інші страшні речі" – по 10 балів. "Дочекатися весни" 20-річного Андрія Клименка із Золотоноші на Черкащині – лірична історія про чоловіка й жінку. Вона "йде життям, обираючи лише мінні поля, і проходить їх, обираючи безпомилково лише міни, лікуючи потім рани". Він – не хотів іти на Майдан, але пішов із ревнощів – ревнував до нього кохану.

Новелу "Сни та інші" про "беркутівця" Бембі написав 27-річний Олексій Чупа з Макіївки на Донеччині. За першою освітою – філолог, за другою – хімік-технолог, працює на металургійному заводі. Головний герой – неврівноважений спортсмен Бембі, який "б'ється, як Бог" і нарешті знаходить, де реалізувати свої таланти та ще й за гроші – у "Беркуті".

4 місце: новела "Дід" 36-річного музиканта й телеведучого з Кіровограда Євгена Манженка – 9 балів. Герой приїжджає на Майдан, залишивши господарство у селі на жінку: "Не можу я там під спідницею ховатися, як тут дітей б'ють". На Майдані шукає власного онука Андрія, що служить у кіровоградському "Беркуті". Але знаходить тільки смерть. "На "Дідові" наполягаю. Справді вартісна річ", – вважає член журі, письменник Павло Вольвач.

5 місце: новела "Чорними нитками" 23-річної Анастасії Коваленко з міста Кролевець на Сумщині – 7 балів. Жінка їде за 300 кілометрів у лікарню до коханого, смертельно пораненого на Майдані, щоб востаннє поцілувати в губи "кольору висохлих ягід чорниці".

Кому дали перше місце

Письменницьке журі:

Андрій Кокотюха, Лариса Денисенко – "Сни та інші страшні речі"

Павло Вольвач, Антон Санченко – "Дід"

Василь Карп'юк – "Революціонер"

Редакційне журі:

Ксенія Кисіль – "Революціонер"

Катерина Кисельова – "Сто перший", Світлана Антонишин

Ольга Швед – "Пробудження", Оксана Расулова

Анна Усік – "Чорними нитками"

Геннадій Гнип, Олена Павлова, Северин Наливайко – "Стоїмо"

Олена Шарговська – "Дочекатися весни"

Снігур Оксана – "Судоми життя", Оксана Коваленко

Олександр Шумілін – "Реванш", Михайло Бриних

Що казали учасники журі

"Багато людей хотіли писати, а на Майдані не були, або були епізодично, – ділиться враженнями письменник Антон Санченко. – Серед фіналістів була чудова новела, але написана якимсь мадярським діалектом. Її шкода, задробив за мову. "Стоїмо" – ну ось да, але ж це про зека, а не про Майдан. Майдан там був у телевізорі. Лев Толстой на війні 1812 року теж не був, але писав все ж про неї, а не про газети тодішні".

Три новели отримали оцінку "добре" від Лариси Денисенко, ще три – "непогано". Були оцінки "ніяк", "тоскно", "засопливо", "просто не моє", а також "забагато містики й деталей, що створюють одноманітний настрій, солодко-слинкове таке", "погано прописані діалоги, інтонацію та манеру овоча ­можна б було інтернетом вивчити".

"На жаль, серед усіх було важко обрати першу. Як на мене, серед них її взагалі не було. Занадто багато патетики й художності", – каже учасниця редакційного журі, кореспондент відділу "Світ" Ксенія Кисіль.

"Щось нічого не зачепило, жодної не захотілося навіть чоловіку прочитати", – говорить журналістка Львівської редакції Ольга Швед. "Стоїмо" – єдина вєщь із 14, яка викликала клубок у горлі", – коментує кореспондент відділу "Гроші" Геннадій Гнип.

"За деякими з текстів можна писати сценарії і знімати фільми. Авторів новел "Баба Катя" і "Тату-таточку" можна запрошувати на роботу в "Газету по-­українськи" – хороші "лайфовики". "Пробудження" і "Прощання з Межигір'ям" варто опублікувати в одній із ростовських газет. Щоб і Янукович отримав естетичне задоволення", – відзначає редактор відділу "Люди" Анна Усік.

Що писали в новелах

У кімнату зайшов похмурий чоловік, суворий, як дитинство в Єнакієвому. Цим він президенту і подобався.

Цей батон мені до душі, тому що його не можна покришити, розумієш?

Деколи йде людина закопчена, як ковбаса на Паску, брудна, обдерта, а з обличчя читаєш – інтелігенція.

Перші постріли почулися, як неймовірна правда.

– Передають мінус 20. Хочеш знову в лікарню?

– Мінус 20, кажеш. А подивись мінус 20 років назад. Згадай, яке прегарне життя, коли зарплати не видавали, коли ти стояла годинами в черзі за маслом. Завтра статистика покаже мінус 20 життів.

Людські цінності обвалювалися, як берегова лінія на заході Криму.

Якщо обійти Леніна тричі й загадати бажання, то воно збудеться.

У повітрі почало тхнути лицемірством, яке паралізувало лікарняну палату.

Хто надсилав тексти

14 сторінок має поема "Епопея Майдану" 72-річного Михайла Федченка із села Алтинівка Кролевецького району Сумської області. Це один із найстарших конкурсантів. На початку епопеї коротко викладена історія України від Київської Русі до сучасних олігархів, які "ховають гроші в євробанках, на економіку працюють тих країн – для України залишаються підштанки та в супермаркетах міцний алкоголін". Далі – про Небесну сотню та інцест у стосунках України з Росією, де "брат сестру ґвалтує". Лист важить 200 г – додатком йде диск із музичним супроводом до поеми у виконанні Лілії Мироненко.

На сторінках зошита в лінійку написав новелу "Дві кулі" 13-річний Антон Полюхович із села Серники Зарічненського району Рівненської області. Один із наймолодших конкурсантів у біографії вказує: "учиться середньо, на 9–10 балів. Любить грати у футбол, пише оповідання, новели, є одна історична повість."Його герой – 20-річний Сергій навчається в інституті на вчителя математики, займається бойовим гопаком. Часто свариться через політику з мамою, колишньою співробітницею КДБ. Вона виганяє сина з дому. Хлопець записується у самооборону і гине від куль, кидаючи коктейлі Молотова.

Новелу "Пам'яті доблесті воїнів Майдану" написав 24-річний Володимир Галишин із Луцька, стрілець 15-ї сотні самооборони Майдану. "На Майдані – з 24 листопада, – пише про себе. – 30 листопада, коли всі думали, що протест заглохне, поїхав додому за 4 години до розгону. Відтоді належав до 15-ї сотні самооборони, яку завжди поси­лали на передову. Брав участь у боях 19 січня. Зранку 18 лютого був поранений, отримав опік 3-го ступеня лівої руки й лівої ноги, але після надання медичної допомоги повернувся до бою. Додому поїхав 19 лютого зранку – через розпухлу й небоєздатну ліву руку".

Авторка новели "Рідніші рідних" Любов Сердунич – зі Старої Синяви на Хмельниччині. Працювала "вчителькою рідної словесності", ведучою просвітницьких програм, очолювала літературні об'єднання. Авторка 14 збірок, серед яких твори для дітей, історичні поеми, сценарії, дослідження і фольклор часів Голодомору. Перекладає українською твори Ахматової та "інших москвомовних авторів".

Надсилали роботи з усієї України, зокрема – з Криму. Також були конкурсанти з Польщі. За фахом автори – художники, будівельники, вчителі, лікарі, письменники. Багато студентів і школярів. Найпоширеніший сюжет – про снайпера/"беркутівця", який убиває на Майдані свою кохану/сестру.

×