4 жовтня в Парижі зустрілися керівники держав так званої нормандської четвірки. Це німецький канцлер Анґела Меркель, президенти Франції — Франсуа Олланд, України — Петро Порошенко і Росії — Володимир Путін. Обговорювали виконання Мінських угод.
Домовилися про відвід легких озброєнь на Донбасі й розширення місії ОБСЄ. Також — що вибори на окупованих територіях не відбудуться 18 жовтня та 1 листопада, як планували бойовики. Пройдуть вони за українським законодавством пізніше. Всім учасникам виборів на Донбасі на той період має бути надано імунітет. Говорили і про українських політв'язнів у Росії та відновлення контролю над кордоном. Жодних документів не підписували. Зійшлися на тому, що виконання Мінських домовленостей може затягнутися на кілька місяців наступного року.
Українські та західні експерти по-різному оцінюють підсумки перемовин у столиці Франції.
Олег Пономарь, 47 років, блогер:
— Мінський процес йде у правильному напрямку. Позиція Заходу залишається твердою. Вони наполягають на всіх своїх вимогах. Єдине, що трохи підкорегувалося, то це терміни проведення місцевих виборів на окупованих територіях Донбасу. Їх переносять на кілька місяців уперед. Не встигають підготуватися. Для цього потрібно передати кордон під контроль ОБСЄ і прийняти необхідні закони. У домовленостях між лідерами "нормандської четвірки" в Парижі ризиків і негативів для України немає. Щодо амністії, яка "повинна відбутися разом із місцевими виборами", як сказав Олланд, то тут теж немає нічого нового. Вона передбачалася Мінськом-2. Щодо відведення зброї — теж усе прозоро. Інша річ, що домовленості не підписали. Але під час конфліктів у Хорватії їх підписували 15 разів, у Грузії — сім.
Процес рухається у правильному напрямку — від війни до миру та відновлення територіальної цілісності України.
Олександр Кочетков, 59 років, політолог:
— У Парижі на Україну шалено тиснули. Порошенка змушували погодитися на те, що спочатку треба визнати ДНР—ЛНР, надати амністію бойовикам, провести вибори, а потім — ставити питання про звільнення України від агресора. Лідери Росії, Німеччини та Франції залишили переговори з деякою упевненістю, що їм це вдалося. Але такий підхід не влаштовує Україну. Порошенко попередив партнерів-переговорників, що не може гарантувати схвальної позиції парламенту щодо запропонованих змін. Мовляв, Верховна Рада може на це не пристати. Тобто у нас залишається поле для маневру. Також позитивним є те, що домовленості були усні. Є сподівання, що Росія їх порушить, бо не раз так чинила. Зараз Порошенко скрупульозно виконуватиме усі домовленості й чекатиме на їх невиконання з боку супротивника. Наприклад, у вівторок мають скасувати вибори у так званих ДНР і ЛНР. Їх призначили на 18 жовтня й 1 листопада. Якщо — ні, то це означатиме їх зрив. І всі інші домовленості теж відпадають.
Тарас Чорновіл, 51 рік, колишній народний депутат:
— Зустріч "нормандської четвірки" — велика дипломатична гра. Немає ніякого кінцевого результату. Ні зради, ні здачі українських інтересів Європою не відбулося.
Сторони зосередилися на тому, що активна стадія війни має бути зупинена. Але Росія відмовилася виводити свої війська з Донбасу до проведення там місцевих виборів. Москва й сепаратисти не вірять Києву. Бояться, що тоді Порошенко віддасть наказ захопити Донецьк і Луганськ. Вони також наполягають на виконанні політичної частини домовленостей. Але для нас ніхто не встановив конкретної дати її виконання. Тому вибори на Донбасі відкладаються. Для України головне, щоб припинилося кровопролиття. І щоб мирне врегулювання відбувалося на наших умовах, а не Росії.
Петро Олещук, 31 рік, політолог:
— Україна пішла на чергові поступки. Найголовніша — продовження у часі Мінського процесу. Хоча раніше президент Порошенко заперечував цю ідею. Відтермінування Мінського процесу на невизначений час означає, що Україна фактично погоджується — нових санкцій щодо Росії не буде. Що ми отримали взамін? Поки що говориться про дотримання режиму тиші, відведення озброєнь сторонами конфлікту. Тобто матимемо перше тривале перемир'я без щоденних жертв.
Ростислав Томенчук, 37 років, експерт:
— Є ще багато питань, які треба узгодити й затвердити. Наприклад, як рахувати голоси понад мільйона внутрішньо переміщених осіб, які б мали голосувати на Донбасі? Це потрібно прописати в окремому тимчасовому законі, який ще слід прийняти. Необхідно провести роботу з Верховною Радою, щоб вона ухвалила цей закон. Водночас донести цю позицію до громадськості, щоб люди розуміли — куди рухаємося і що матимемо в підсумку. Тому цього року виборів не буде. Вони пройдуть десь у січні–березні наступного.
Андрій Піонтковський, 75 років, російський політолог:
— Росія й далі намагається всунути Лугандонію в політичне тіло України як ракову пухлину. Щоб вона розкладала Україну й блокувала її європейський вектор розвитку. Максимум, чого хочеться Путіну, щоб усі ці "мотороли" і "гіві" — польові командири, яких ще не перестріляли російські спецслужби — засідали у Верховній Раді. І щоб Київ усе це оплачував. Українське керівництво рішуче цьому пручається. Тепер Путін може сказати, що переконав сепаратистів скасувати вибори 18 жовтня і 1 листопада в ЛНР і ДНР. Мовляв, це — крок назустріч Україні. Якщо він це зробить — Меркель і Олланд будуть щасливі й посилять тиск на Київ. Щоб формулювання про особливий статус тих регіонів внесли в Конституцію України. Щоб це були не тимчасово окуповані території, а частина політичного поля України.
4 
35413
Коментарі