Події українсько-польського конфлікту на Волині та Галичині в 1943–1944 роках Варшава визнала геноцидом з боку українських націоналістів. Відповідну резолюцію 22 липня ухвалив польський парламент — сейм.

Депутати відхилили пропозицію не називати події геноцидом і викреслили з документа слова про братовбивчу війну між двома народами. Це, на їхню думку, не відповідає дійсності.

Відтепер 11 липня в країні є днем вшанування жертв Волинської трагедії.

У підсумку постанови написано, що Сейм висловлює солідарність з Україною, яка бореться з агресією.

— Не ми, політики, повинні вирішувати, чи це геноцид, а Гаазький трибунал. Це — правова категорія, — каже опозиційний депутат 60-річний Кшиштоф Мешковський.

— У відносинах з Україною важливішою стала історична політика, скоріше спрямована на внутрішнього споживача, ніж на будування корисної співпраці. Цей жест зачинить двері перед усіма спробами політичного діалогу з Україною, — вважає сенатор Єжи Вцісла, 57 років.

Волинською трагедією називають взаємні етнічні чистки між українським та польським населенням Волині та Галичини в 1943–1944 роках. Під час цих подій загони польської Армії Крайової протистояли українському підпіллю — Організації українських націоналістів та Українській повстанській армії. З обох сторін загинули від 20 тис. до 100 тис. людей, за різними оцінками.

У червні колишні президенти Леонід Кравчук та Віктор Ющенко разом із представниками українського духовенства та інтелігенції у відкритому листі до польського народу просили прощення за минулі злочини українців та закликали до історичного примирення. У листі-відповіді польські політики та інтелігенція підтримали українську ініціативу.

— Ухвалення цього документа сеймом — суто політичне рішення, — каже політолог Петро Олещук, 32 роки. — Він дає суперечливу оцінку подіям на Волині, маючи слабкі аргументи. Значною мірою спирається на емоції, а не на тверезий аналіз. Є всі підстави вважати, що цей документ покликаний збільшити популярність провладної партії "Право та справедливість". Або відволікти увагу суспільства від проблем у країні — владу гостро критикують за відхід від демократичних стандартів.

Адекватну правову оцінку, чи мав місце геноцид, може дати розслідування міжнародного трибуналу. Але за давністю юридично встановити істину практично неможливо — бракує свідчень. Тому це питання залишається предметом політичних спекуляцій у Польщі.

Для нас важливо не втягнутися у "війну постанов", не вдаватися до емоційного з'ясування стосунків із Варшавою. Не варто відповідати зустрічними претензіями, бо це призведе до знищення усіх надбань польсько-українського зближення останніх років.

×