вівторок, 27 січня 2015 06:40

"У Росії діє закон криміналітету: мене не поважають, бо не бояться"
2

Сарміте Елєрте за фахом журналіст і кінокритик. Керувала редакцією найпопулярнішої в Латвії газети ”Дієна”. У 2010‑2011‑х була міністром культури країни. 10 років поспіль очолювала латвійську філію Фонду Джорджа Сороса. Зараз керує фракцією опозиційної партії ”Громадський союз” у Ризькій міськраді. Голова неурядової організації ”Балто-Чорноморський союз”. Має орден Трьох зірок за заслуги у зміцненні незалежності Латвії
Фото: фото: Сергій СТАРОСТЕНКО
Як зносили Ленінів в Україні

— Демократія можлива тільки в національних суспільствах. Так свідчить історія, — вважає екс-міністр культури Латвії Сарміте Елєрте, 57 років. — Вона потребує відчуття в людей спільної приналежності, а з ним — відповідальності за співвіт­чизника, якого ніколи в житті не бачив. ­Це відчуття одного тіла важливе, коли люди не хочуть царя, правителя, а хочуть разом розбудувати свою спільноту співгромадян. Латиші жили на своїх землях століттями, але на­цією усвідомили себе тільки в середині XIX століття. Це відбулося завдяки інтелектуалам того часу, новітнім течіям у Європі. В основі цієї свідомості має бути якийсь засіб комунікації. Ним є спільна мова.

Сарміте Елєрте приїхала до Києва на запрошення Інституту національної пам'яті. Виступала на конференції "Як викинути Леніна з голів українців".

— Пам'ятники Леніну — це частина радянської пропаганди. Якщо українці прагнуть створити демократичну країну з європейськими цінностями, то в ній не має бути місця символіці злочинних режимів і монументів їх керівникам. У Латвії після відновлення незалежності 1991-го одразу усунули всі знамена, пам'ятники Леніну й комуністичним діячам, прапори й інші радянські символи. От скажіть: чи спрацювала б денацифікація у повоєнній Німеччині, якби вирішили — хай постоять пам'ятники Гітлеру, доки німці самі дозріють до засудження нацизму й почнуть думати по-новому? Від 1945 року там діяла спеціальна програма денацифікації. Показували фільми про злочини режиму Гітлера. Людей в обов'язковому порядку возили до колишніх концтаборів — аби побачили, що діялося.

В Україні є товариство "Меморіал", Музей Голодомору, Інститут національної пам'яті. Уряд має виділити дрібку грошей, щоб обов'язково возити туди школярів з усіх регіонів країни, і це показувати. У Ризі в Музеї окупації розповідають і про радянську, і про німецьку. Туди приходять і учні з російських шкіл. Це частина освіти й освіченості суспільства.

У Москві в 1990-х теж багато радянських пам'ятників поскидали, але нині Росія знову скочується до тоталітаризму.

— Лібералізація в Росії була надто коротка і хвороблива. Єльцин ніби добре почав, але потім багато пив, і все пропало. Путін же тримається міфів, перейнятих із СРСР, і навіть давніших — імперських, що виправдовують централізацію влади.

Росіян пропаганда переконала, що їхню країну поважатимуть, коли боятимуться. Але ж повага з'являється з інших мотивів. Багато хто, наприклад, захоплюється Швейцарією. Країни хочуть стати подібними до неї, бо та створила суспільство захищених людей. І швейцарців, при цьому в Європі не бояться. А в Росії — жахливий комплекс недосконалості. Це закон криміналітету: мене не поважають, бо не бояться.

Це наслідок останніх років путінської пропаганди?

— Росіяни ніколи не жили при демократії. Ті смутні шість років змін за Єльцина годі враховувати. Вони так і не зрозуміли, в чому полягає повага до людської істоти. Не зазнали, не відчули й не усвідомили. Якою бачить себе нація, залежить від її інтелектуальних і політичних лідерів. А зараз росіянам про це розповідає Путін. І доки він сидить у Кремлі, нічого не зміниться.

Але він і хороше зробив. Передусім — нагадав світові, що таке Росія. Спонукав багатьох українців до самоусвідомлення. НАТО він допоміг зрозуміти, навіщо воно існує, Єврозоюзові — що країни мусять мати спільну зовнішню політику. Також показав, хто є хто серед російських поп-зірок, письменників, інтелектуалів.

Серед європейців поменшало цинічних прагматиків, які згодні співпрацювати з Росією заради грошей?

— Весь час після 1990 року політика ЄС і Заходу дотримувалася принципу: мусимо працювати з Росією. Що більше ми спрямуємо туди грошей, то ймовірніше, що вона стане правовою державою. Цього не сталося.

Співпраця вигідна бізнесу, але ж перед рішенням про перший пакет санкцій проти Росії лідери основних бізнес-організацій дійшли згоди, що нема іншого виходу. З Анною Нетребко (австрійська оперна співачка-сопрано з Росії. — "ГПУ") стався показовий скандал. Передавала вона гроші Донецькому оперному театру. Один із лідерів сепаратистів (Олег Царьов. — "ГПУ") дав їй потримати прапор "Новоросії". Австрійські авіа­лінії після цього публічно роз'яснили: вони мали з цією співачкою договір про рекламу, але більше не співпрацюватимуть. Тобто реакція на подібні речі є і буде.

Зараз ви читаєте новину «"У Росії діє закон криміналітету: мене не поважають, бо не бояться"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 35413
Голосування Які умови миру і зупинення війни для вас прийнятні
  • Відмова від Донбасу, але вивід військ РФ з усіх інших територій
  • Замороження питання Криму на 10-15 років
  • Відмова від Криму і Донбасу за умови надання гарантій безпеки від Заходу щодо всіх інших територій
  • Зупинка війни по нинішній лінії фронту
  • Лише повне відведення військ РФ до кордонів 1991-го
  • Ваш варіант
Переглянути