На прес-конференцію господаря Кремля за підсумками 2015 року зібрали 1390 російських та іноземних журналістів. На 26 більше, ніж 2008-го, який до п'ятниці 17 грудня вважали рекордним. Основної мети досягли — явлено факт зростаючого інтересу до Путіна. Залишалося продемонструвати московітам, що цар-батюшка живий-здоровий і веде країну в правильному напрямку.

В успіху цієї демонстрації ніхто не сумнівався — одразу після бенефісу запустили пропагандистську машину. І люд від Москви до Камчатки вкотре впевнився: ним править "мудрий, зрілий політик". Курс, "яким веде країну, не викликає жодних сумнівів". Він "у прекрасній спортивній та інтелектуальній формі". "Вражає глибина знань президента". "За такого лідера не соромно".

У Російській Федерації, за словами Путіна, все добре: "Статистика показує, що пік кризи економіки минув. Спостерігаються ознаки активізації ділової активності".

Ціни на основні бюджетонаповнювачі країни — нафту й газ — падають, інвестиції замість приходити до країни — тікають, а в Путіна: "активізація" і "буде зростання 2016 року на 0,7%". Який ще лідер здатен на таку управлінську майстерність? Та ще за дії міжнародних санкцій?

Про енергетичні проблеми Криму — ані слова. Про намір продати Китаю 19,5% акцій Роснафти (на додаток до подарованого добрячого шматка Сибіру), аби порятувати бюджет 2016 року — ані півслова.

Проте облишимо російське — росіянам. Хай самі порівнюють, що в них за вікном, а що — у телевізорі. Нас цікавлять військово-терористичні устремління Кремля й те, коли він забереться з нашої землі.

Путін нарешті зізнався в тому, що давно всім відомо. Проте навіть зізнання пролунало у вигляді брехні. Він заявив: "Ми не говорили, що там немає людей, які вирішують певні питання, зокрема — у військовій сфері". Нещодавно він стверджував протилежне: "На востоке Украины нет ни российских специальных служб, ни инструкторов. Все это — местные граждане, хозяева этой земли".

Далі з Путіна полилася ще більша брехня. Він заявив, що зацікавлений у врегулюванні "конфлікту на Донбасі". Що нібито "Опозиційний блок" переміг на місцевих виборах. Висловив жаль щодо "погіршення наших економічних відносин" із 1 січня 2016 року. І ледве не пустив сльозу, говорячи про плювок у душу українському народу у вигляді іноземних фахівців, запрошених Києвом на керівні посади.

Путін ніколи не вирізнявся ні глибиною оцінок, ні прозорливістю. Його прес-конференції — це набір психічних рефлексій особистого характеру, які з реальністю мають мало спільного. Показовий приклад із Туреччиною. Коли на країні висять дві незавершені війни — в Україні та Сирії, — а шию стягує зашморг санкцій, розум і політична відповідальність підказують не нариватися на нові загрози. Проте Путін вдається до принизливих для Стамбула заяв, які можуть поставити хрест на стосунках і ще більше ускладнять економічну ситуацію в Росії. Він тішиться, що розмістив у Сирії С-400, і "якщо раніше Туреччина там ще літала, тепер хай політає".

Прес-конференція Путіна не залишила ­надії. Надії на те, що кремлівський коротун здатен вирулити зі свого неадеквату на дорогу, якою ходять нормальні лідери держав.

×