Дивно, як багато у нас видають розкішних, але нікчемних книжок. Ось маємо — збірник публіцистики Олени Пчілки "Викинуті українці" (МАУП, 2006). Дуже зручна для кишені книжечка, ніжна обкладинка пестить долоню, хороший папір, віньєточки, наклад 7000, ну, й ціна — як на Окружній дорозі.

Здається, чудово, що Олену Пчілку видано: колоритна постать, письменниця-просвітянка, сестра великого Драгоманова і мати Лариси Косач (Лесі Українки) — таких людей не варто забувати.

Не варто забувати також, що Олена Пчілка була відома серед української інтелігенції свого часу як антисемітка. Тут вона втрачала гумор, розум і гідність. Сучасники (Чикаленко, Єфремов, Винниченко та інші інтелектуали) над тим підсміювались, як над бабським вибриком. Антисемітизм Пчілки був темою для анекдотів. Пчілка це знала й дуже сердилася. Вона вміла сердитись. Її крута вдача була відома: "Це та баба, що їй сам чорт на вилах черевики подає!" Отже, сам чорт не ризикував би з нею зв"язуватись іноді — у тих-таки "єврейських" питаннях. Мимохідь відзначимо, що Леся Українка, либонь, успадкувала од матері твердість характеру — але у Лесі ота твердість була облагороджена розумом і толерантністю.

Гнівається: "Ах, жиди-обрусителі!"

Що зібрано в цій книжці? Все, що Пчілка писала "проти жидів". Усе воно, зібране разом, дає враження сорому за чужу тупість. Ось вам газетна замітка Пчілки "Супротивна хвиля". В селі Мурахві на Поділлі був аматорський український театр, а потім жиди там влаштували свій театр, російськомовний, і відбили в українців публіку. Пчілка гнівається: "Ах, жиди-обрусителі!".

Отакого рівня в книжці вся "публіцистика". Пчілка ніби не помічала, що серед самих українців не менше "обрусителів". Ну гаразд, чогось Пчілка не хотіла помічати. Гірше, що видавці цієї книги теж дечого не хочуть помічати. А саме: що Пчілка не була такою вже тупою (вони пишуть у передмові — "непримиренною") бабою, якою її тут подано. Бодай для рівноваги треба було вмістити одного листа Пчілки, який свідчить про дещо інше. Йдеться про те, що 1905 року, коли в Києві почалися спровоковані єврейські погроми і поліція стала на бік погромників і стріляла в студентів, які захищали євреїв, і було прострелено руку Левкові, синові Євгена Чикаленка — то Пчілка трохи задумалася, про що й писала в згаданому листі.

Але цього листа тут ви не знайдете. Бо позиція видавців однозначна: вступну статтю про Пчілку тут названо "Непримиренна", отака вона й повинна бути. А всі оті "толерантні" єфремови-дорошенки-чикаленки — нікчемні угодовці та й більш нічого. Що ж, Пчілку жалко...

×