— Двічі-тричі на тиждень у приватному приміщенні ми читали лекції з політології, економіки, журналістики, історії соціальних рухів, правозахисної діяльності. Слухачами були декілька десятків людей. Ще кілька тисяч — у соціальних мережах, — розповідає російський політолог і журналіст 50-річний Ігор Дмитрієв. Він — співзасновник "Вільної школи опору" в Москві. — Під час Майдану скайпом спілкувалися з українськими активістами. Розмови викладали в інтернет.
На телеміст "Уроки Майдану" 2 грудня прийшли близько 25 осіб. Перед лекцією на стіні будинку навпроти з'явився надпис: "Кровью наших детей выложен путь к Майдану". За годину до початку біля входу стоять близько 10 прокремлівських націоналістів із видрукованими плакатами. До них приєднуються зо два десятки гопників. Тих, хто заходить до приміщення, обзивають геями.
На лекцію вперше прийшли двоє поліцейських. Сіли в останньому ряду. Хвилин за 20 вийшли. А ще через стільки ж — приїхали два автобуси з ОМОНом. Спецназівці в повному екіпіруванні, шоломах, бронежилетах пішли на штурм. Їх було вдвічі більше, ніж слухачів. Від столу для реєстрації залишилися друзки. Усіх затримали, але не били.
Поліцейські розгубилися. Не знали, які звинувачення висунути. Часто комусь телефонували, чекали на команду. За кілька годин відпустили. Ми зрозуміли: наступного разу уникнути репресій не вдасться. Перенесли школу в Київ. Лекції проводитимемо у книгарні "Довженко книги.кава.кіно", а росіяни переглядатимуть в інтернеті. На першу лекцію туди прийшли російські політичні біженці.
Їх багато в Україні?
— Близько тисячі, за нашими підрахунками. В Україну їдуть не ті, хто хоче втекти від російської влади. Для цього треба перебиратися до Іспанії чи Болгарії. Сюди їдуть ті, хто намагається впливати на події в Росії. І водночас — спокутувати провину Кремля перед українцями. Чимало хто допомагає волонтерам. Дехто готовий воювати.
Як ставилися ваші друзі до Майдану?
— Під впливом російських ЗМІ я сам ставився з недовірою. Коли в січні, після першої стрілянини, приїхав і побачив на сцені портрет Бандери, подумав: це жах — фашисти, націоналісти! Потім спілкувався з людьми — вранці, ввечері, вночі. Моя думка змінилася. На Майдані були патріоти. Найбільше мене переконала маса російськомовних. Бачив азербайджанців, грузинів, росіян.
Чи можливий Майдан у Росії? З чого він може розпочатися?
— На жаль, це справа не найближчих тижнів чи місяців. Тому діємо за принципом: роби, що повинен, і будь що буде. Чому в українську землю так успішно лягли зерна протесту? Бо тут є традиції Нестора Махна, "холодноярівців" — людей протестного складу. А в Росії державницький тренд — Сталін і Микита Михалков. 1993-го в нас був свій Майдан, але його розстріляли з танків. І посіяли страх — мабуть, на десятиліття.
Москва викачує з Росії всі соки. 85 відсотків грошей крутяться у столиці. Злиденна Росія на тлі жируючої Москви. У Сибіру, на Далекому Сході, Карелії, Кубані, в Калінінградській області — скрізь зростають настрої реальної федералізації. Влада сприймає це як сепаратизм і дуже тисне. Застосовує репресії проти людей, які вимагають дотримуватися конституції. Процеси оновлення Росії розпочнуться в регіонах — у Сибіру або на півдні країни.
Протестні настрої зростають?
— Я не очікував, що на мітинг медпрацівників у Москві проти розвалу системи охорони здоров'я вийдуть п'ять тисяч людей. Для нас це — багато. Але мінус у тому, що більшість налаштована так: хороший цар-батюшка має врятувати від поганих бояр. Мовляв, Путін, захисти нас від тих, хто розвалює систему охорони здоров'я.
Росіяни не обурюються, що ваші хлопці гинуть на війні в Україні?
— Інформація про загиблих, яких ховають уночі, могла б спричинити вибух, якби потрапила до широких мас. Але в режимі інформаційної блокади, цензурованих телебачення й масових газет, цього не буде. Коли розповідаєш про події на Донбасі, кажуть: звідки ти це взяв? По телебаченню говорять протилежне.
До чого прагне Путін на Донбасі?
— Його мета — розхитувати ситуацію й не допустити виходу України з-під московського впливу. Путін боїться, що росіяни можуть взяти приклад з українців. Жодна революція у світі — ні грузинська, ні події у Прибалтиці — не обговорювалися в Росії так бурхливо, як український Майдан. І Путіним рухає страх перед ним.
Чи зупиниться під тиском санкцій проти Росії?
— Санкції дієві. Президент усвідомлює, що їх відчують і пересічні росіяни, і бізнесмени. Дедалі більше людей починають розуміти: за "Крим наш" доведеться заплатити з власних кишень.
Найбільша небезпека — що Путін відійде в тінь і його замінить якийсь Іванов. Цей сценарій є дуже ймовірним. Замінять шило на мило — щоб заспокоїти народ, коли стане геть погано. Для цього ми й вчимося в Майдану, що показав: зміна однієї людини на іншу нічого не дасть.
4 
35413
Коментарі