Над центральною прохідною Запорізького заводу феросплавів висить банер "Бажаємо успіхів у праці!". Нижче на дверях — аркуші з написами "Завод остановлен", "Проходная закрыта". Із 1 грудня всі цехи підприємства припинили роботу. Керівництво заводу пояснює, що через завищені ціни на електроенергію виробництво феросплавів стало збитковим.
На вході нас зустрічає Сергій Зубов — заступник голови правління ЗЗФ по роботі з персоналом. Він у синьо-червоній куртці та флісовій кофті з логотипом підприємства — так одягаються працівники заводу. Кожному видають каску та проводять інструктаж із техніки безпеки. За прохідною-"вертушкою" — коридор із кремезним охоронцем у камуфляжній формі. На території — жодної людини.
— Хочу звернути вашу увагу на пусті приміщення заводу, — говорить Зубов дорогою. — Наприкінці листопада тут працювали майже дві з половиною тисячі чоловік. Керівництво вирішило людей не морозити — їх відправили по домах "на простой". Зараз вони отримують дві третини чистого тарифу, без премій та інших доплат. Виробництво, що залишилося, підтримують 200 людей. 1400 працівників ми були змушені звільнити раніше — а в цих людей є сім'ї і діти. По суті, наше місто перетворюється на Степногорськ (селище в Запорізькій області, що почало занепадати після закриття місцевого гірничо-збагачувального комбінату. В тамтешніх будинках відсутні опалення, газ, гаряча вода. — "ГПУ"). У кращому випадку будемо ходити за допомогою по безробіттю. Але для таких виплат треба наповнювати казну. Хто це робитиме, якщо підприємства змушені закриватися?
За кілька хвилин під'їжджаємо до великого цеху, біля якого стоїть екскаватор. Робочих у приміщенні немає. Під стелею — підвісні крани на 10 тонн. Підлога на початку цеху нещодавно забетонована.
— Планували замінити всі вісім печей на сучасніші, — розказує Сергій Балашов, заступник голови ЗЗФ з розвитку. — Але інвестиції на 1300 тисяч не відбулися — через завищені ціни на електроенергію виробництво стало нерентабельним. Хоч існує доручення президента і відповідні постанови Кабміну: електрику нам мають продавати по експортній ціні. Однак за кордон електрику експортують по 60 доларів за мегават-годину, а нам продають по 93. Створені всі умови для того, щоб заводи вимерли. Алюмінієвий комбінат (у Запоріжжі. — "ГПУ") вже стоїть, ми стоїмо. Хто наступний? І чим Україна буде пишатися — що "поклали" металургійних гігантів?
— Навіть маючи поряд атомну станцію та "Дніпрогес", ми не можемо вирішити це питання, — додає технічний директор підприємства Олег Беспалов, високий чоловік із сивими вусами. — Ми почали реконструкцію, яка дозволить економити електрику. Але судячи з умов, які нам поставили, в економії ніхто не зацікавлений. Тобто, якщо ми споживаємо менше — то випадаємо з першого класу споживання електроенергії. Торік нас перевели на другий клас — і ціна для нас зросла на 30 відсотків. Це більше на 20 мільйонів гривень щомісяця.
У першому цеху розміщена єдина піч, що досі працює. До неї ведуть металеві сходи, на них зваркою зроблений напис "Работать надо головой!".
У залі цеху старі плакати "Глаз положил на добро заводское? Преступление — вот что это такое!". Олег Беспалов проводить до печі, в якій палахкотить полум'я.
— Ця піч працює для забезпечення "екологічної броні" — зимою прогріває шламові води. Якщо вони замерзнуть, можливе потрапляння до Дніпра шкідливих речовин — фенола тощо. Ми не маємо права відключати її без злива всієї системи водоохолодження. Тримати її в режимі нагрівання і не випускати продуктів плавки не можна — тому вона виробляє силікомарганець, до 2 тисяч тонн на місяць. Піч працює у збиток, але ми не можемо допустити екологічної катастрофи.
— У нормальні часи в зміні працювали 168 людей. Зараз — п'ятеро, — говорить майстер ділянки 32-річний Дмитро Тарадай. Він працює на заводі 11 років, прийшов одразу після армії. — Всі інші — без роботи, сидять по хатах "на простої". Я отримував 5 тисяч гривень. Тепер маю 1700-1800. Заробітки впали втричі.
Голова правління підприємства 55-річний Павло Кравченко запрошує на розмову в зал засідань. На стіні висить аркуш: "Если меня не понимают, значит, я неправильно объясняю". Лазерною указкою водить по проекції таблиць із цифрами.
— Це — підсумки невиконання радою Оптового ринку електроенергії (ОРЕ) доручення президента та постанов Кабміну, — пояснює. — 27 листопада рада ОРЕ прийняла рішення не вносити зміни по ціні електрики. І вже 1 грудня ми були змушені зупинитися. За 17 днів відрахування до Пенсійного фонду знизилися майже вдвічі — з 4 мільйонів до 2,4. Сума оплати за електроенергію впала з 78 мільйонів до 10. Місцевий бюджет недоотримав 600 тисяч. Нічого позитивного в цих результатах я не бачу. Скільки ми зможемо тримати людей на "простої" і не мати при цьому ніяких доходів, мені складно сказати.
Чи встановлення непомірних цін на електроенергію може бути спробою рейдерів прибрати підприємство до власних рук?
— Я припускаю це. Але якщо до боротьби двох приватних осіб долучені державні чиновники, президент і прем'єр-міністр — це жахлива ситуація. Хто буде тоді вкладати кошти в Україну?
4 
35413
Коментарі
2